Харківський історичний музей

Освітня діяльність Є.К. Рєдіна у Харкові (1893-1908)

Павлова Ольга Григорівна

1998

Четверті Сумцовські читання : матеріали наукової конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження Є. К. Рєдіна, 18 квітня 1998 р. – Х., 1999.

 

Історія українського мистецтвознавства все ще недостатньо висвітлена у науковій літературі. Харків кінця 19 ст. став одним із центрів становлення і розвитку вітчизняного мистецтвознавства.

Особлива заслуга у розвитку історії мистецтв на Слобожанщині належить мистецтвознавцю європейського значення, засновнику харківської школи мистецтвознавства Є.К. Рєдіну (1863-1908).

З його приходом до Харківського університету у 1893 р. розробка питань з історії мистецтв активізувалася. Він сприяв перетворенню мистецтвознавства у Харкові в науку. У своїй науковій діяльності Є.К. Рєдін розвивав декілька напрямків: історія візантійського, давньоруського, українського мистецтва та археологія мистецтв, яка давала багатий матеріал для вивчення питань ранньохристиянського мистецтва. При цьому, окреслюючи широке коло дослідницьких питань, особливу увагу приділяв історії християнського мистецтва, яке впродовж століть розвивалося на території України, займало провідне місце в історії національної культури, впливало на моральні основи життя українського народу та подальший розвиток мистецтва.

Паралельно з науковою починається педагогічна, музеєзнавча, освітня діяльність Є.К. Рєдіна. В першу чергу різноманітність його наукових інтересів дала можливість вченому читати студентам лекційні курси з історії мистецтв, що охоплювали найрізноманітніші питання. Глибокі за змістом лекції умовно діляться на дві групи. Першу складали курси лекцій, присвячені мистецтву Давнього Сходу: мистецтво Єгипту, Асірії, Фінікії, Індії, Персії, а також Давньої Греції і Риму; друга група – це лекції з історії християнського мистецтва (1, с. 2). Курс “Історія візантійського мистецтва” був одним із найулюбленіших лекційних курсів мистецтвознавця. З особливим захопленням на лекціях Є.К. Рєдін зупинявся на історії візантійської мозаїки та мініатюри. З інших курсів слід відмітити історію давньоєгипетського, давньогрецького, італійського мистецтва та ін. Обидва курси читалися паралельно протягом року, і відводилося для них по дві години на тиждень. Крім цього проводилися щотижневі практичні заняття з історії давнього та візантійського мистецтва в університетському музеї, а також консультації після занять. Така організація навчання з історії мистецтв була особливо важливою, бо надавала можливість на практиці познайомитися з творами мистецтв і набути деякі практичні навики з історії мистецтв та музеєзнавства. З іншого боку, це була і одна із форм пропагування мистецтва та популяризації університетської колекції. Глибокі за змістом та захоплюючі лекції позитивно впливали на розвиток інтересу до історії мистецтв у його студентів. Зокрема, лекції Рєдіна мали неабиякий вплив на формування естетичного світогляду у одного із його учнів О.І. Білецького. (2, с. 18).

Педагогічна діяльність Є.К. Рєдіна не замикалася стінами університету. У 1906-1908 рр. він працював і в міській школі малювання та живопису. Статутом 1906 р. офіційно був закріплений спеціальний предмет історії красних і прикладних мистецтв. Керівництво міської школи малювання та живопису у 1906 р. запросило читати цей курс проф. Є.К. Рєдіна.

Навчальною програмою встановлювався дворічний курс лекцій з історії мистецтв. Читалися вони один раз на тиждень. Лекції з історії мистецтв були обов’язковими для всіх учнів. Відвідували їх також і учні декоративно-малювальної школи ім. М.Й. Бородаєвського Товариства з розповсюдження грамотності.

За два півріччя 1906-1908 рр. Є.К. Рєдін прочитав курс історії мистецтв Давнього Сходу. Учні познайомилися з мистецтвом Єгипту, Халдеї, Асірії, Фінікії та Греції до епохи Фідія (3, Ф. 45, оп. 1, спр. 3524б, арк. 24). Викладання мистецтвознавчого курсу супроводжувалося демонстрацією діапозитивів творів світового мистецтва. Практичні заняття також проводилися і у художньо-промисловому та університетському музеї красних мистецтв.

Помітний слід Є.К. Рєдін залишив і в галузі музеєзнавства. Мистецтвознавець добре усвідомлював, що університетський музей повинен мати багатий матеріал для дослідників історії мистецтва, художніх студій, художників, студентів, які спеціально займалися історією мистецтв, живописом, малюванням і мали потребу у зразках для копій та наукових занять.

Вчений активно піклувався про дослідження колекції та поповнення музею творами вітчизняного мистецтва та української старовини. При цьому важливе значення надавав надходженням не лише окремих випадкових експонатів, а цілих колекцій (4, с. 24). Ці спеціальні зібрання мали відповідати науковим завданням.

У період завідування Рєдіна університетським музеєм його фонди значно розширилися і збагатилися новими експонатами та відділами (5, с. 5). Значною мірою це результат тієї великої роботи, яку було проведено під час підготовки і проведення ХІІ Археологічного з’їзду. Наукові екскурсії по церквах Харківської губернії дозволили виявити і зібрати чимало старовинних предметів художньої старовини. Весь зібраний матеріал був згрупований на виставці церковного відділу ХІІ Археологічного з’їзду. На основі більшості представлених на виставці екпонатів, за ініціативою і безпосередньою участю Є.К. Рєдіна, при університетському музеї був створений відділ церковного мистецтва (6, с. 17, 7). Для його розміщення було виділено зручне приміщення, а вчені університету мали можливість подальшого дослідження місцевих художніх і історичних старожитностей.

Проведення Археологічного з’їзду сприяло створенню при університетському музеї і відділу історичної старовини. Його колекцію склали пам’ятки мистецтва та побуту: портрети, картини, зброя, грамоти та інше. Створення історичного та церковного відділів полегшувало створення при Музеї красних мистецтв археологічного відділу. Є.К. Рєдін також спонукав до пожертвувань Музею красних мистецтв приватних осіб та установи. Це дало можливість у 1908 р. створити відділ місцевого мистецтва, який склали картини, подаровані місцевими художниками О.М. Виєзжевим, К.П. Пинеєвим, Л.Й. Тракалом, Фельдманом.

Є.К. Рєдін сприяв пожвавленню мистецтвознавчого напрямку в діяльності Харківського історико-філологічного Товариства. З його приходом до цієї громадської наукової культурно-освітньої організації висвітленню питань історії мистецтв надавалося особливе значення. На засіданнях товариства все частіше стали заслуховуватися доповіді з питань історії мистецтв, які потім друкували у “Збірнику” товариства (8). Лекторами виступали Є.К. Рєдін, М.Ф. Сумцов, а пізніше продовжили Ф.І. Шміт, В.І. Веретенников, Д.П. Гордєєв та інші. Ці доповіді висвітлювали як питання загальної історії мистецтв, так і історії вітчизняної та місцевої культури.

Є.К. Рєдін своїми науковими працями здобув світовий авторитет і визнання, дослідженнями з історії візантійського та вітчизняного мистецтва розвивав нові наукові напрямки мистецтвознавства та музеєзнавства в Україні. Його педагогічна діяльність сприяла розвитку та популяризації історії мистецтв серед широкої харківської аудиторії. Творчий доробок і внесок Є.К. Редіна у розвиток культури та мистецтва Слобожанщини та України взагалі очевидний, але потребує більш детального вивчення і висвітлення в сучасній історичній та мистецтвознавчий науці.

 

Література:

1. Редин Е.К. Преподавание искусств в императорском Харьковском университете. – Х., 1905.

2. Побожій С. О.І. Білецький як мистецтвознавець// Образотворче мистецтво. – 1990. – № 3.

3. Державний архів Харківської області.

4. Редин Е.К. Харьков, как центр художественного образования юга России. – Х., 1894.

5. Шепелевич Л. Памяти профессора Е.К. Редина// Сб. ХИФО. – 1913. – Т. 19.

6. Айналов Д. Памяти Е.К. Редина// Сб. ХИФО. – 1913. – Т. 19.

7. Сумцов Н.Ф. Памяти Е.К. Редина// Южный край. – 1908. – 29 апр.

8. Редин Е.К. Ученая деятельность историко-филологического общества при императорском Харьковском университете за первые двадцать пять его существования (1877-1902). – Х., 1904.