Харківський історичний музей

Нова колекція кам'яних сокир з фондів Харківського історичного музею

Бакуменко Костянтин Іванович

1998

Четверті Сумцовські читання : матеріали наукової конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження Є. К. Рєдіна, 18 квітня 1998 р. – Х., 1999.

 

У вересні 1997 р. мешканцем м. Люботин Сипко Павлом Йосиповичем до фондів музею була передана колекція кам’яних знарядь епохи бронзи, до складу якої входять: сім неушкоджених провушних кам’яних сокир-молотів, уламок лезвійної частини кам’яної сокири, крем’яна тесловидна сокира та крем’яне долото. Передані речі були зібрані у 60-х роках поблизу с. Кирило-Ганнівка Зінківського району Полтавської області учнями місцевої школи, в якій власник колекції працював викладачем.

Сокири-молоти, що входять до колекції, доречно поділити на робочі (знаряддя праці) та бойові (зброя). Найбільша з робочих сокир, виготовлена з середньозернистого пісковику, має клиновидну форму з ледь звуженим та підкругленим обушком. Отвір діаметром 3 см розташований ближче до обуха. Розміри сокири: довжина 20,5 см, ширина в середній частині 8 см, товщина 6,7 смДві сокири-молота близькі за розмірами і формою (малюнки 1, 2),клиновидні, прямокутні у профіль, виконані не дуже ретельно і мають асиметричні форми. Подібні сокири мали використовуватися у первісній деревообробці та будівництві.

До робочих потрібно віднести і дві невеличкі, зроблені з діориту, сокири-молота з вузьким провушним отвором, діаметром 1,6 см та 1,8 см відповідно (малюнки 5, 6). Одна з них має обушково-ромбічну форму з випуклим циліндричним обушком і вельми скругленим лезом, друга ромбічної форми з видовженою лезвійною частиною. Такі сокирки неможливо було використовувати як знаряддя для рубки деревини або як зброю, тому що товщина держака була недостатньою, щоб витримувати значні ударні навантаження. Ймовірно, вони використовувалися у металообробці як молотки для холодного та гарячого кування бронзи.

Бойові сокири представлені двома цілими екземплярами (малюнки 3, 4) та уламком лезвійної частини. Перша – довгообушкова видовжено-ромбічної форми з підквадратним ледь розширеним обушком і відтянутим до низу лезом. Друга має усічено-ромбічну форму, вигнуте в плані тулово з дуговидним відтянутим до низу лезом і ледь розширеним опущеним обушком. Бойові сокири зроблені з міцних магматичних порід каменю (габро, діорит), мають правильні симетричні форми. Подібні сокири є характерними для пам’яток катакомбної культури та культури багатопружкової кераміки.

Прив’язна теслоподібна сокира виготовлена із кремня світло-коричневого кольору в техніці оббивки з пришліфованим лезом. Вона має трапецієподібну форму, прямокутна у перерізі, обух закруглено. Довжина 13,3 см, ширина 3,6 см, висота лезвійної частини 5,2 см Крем’яне долото відрізняється від теслоподібної сокири більш вузьким лезом і виготовлено з кременю сірого кольору. В плані має прямокутну форму, бокові сторони пришліфовано, лезова частина сильно пошкоджена в процесі використання. Довжина 11,5 см, ширина 2,8 см Крем’яні тесловидні сокири і долота використовувалися, ймовірно, для обробки деревини.

За своїм кількісним та якісним змістом розглянута колекція є значним внеском у збірку кам’яних сокир, яка зберігається у фондах ХІМ.