Харківський історичний музей

Дослідження стоянки біля с. Синичине

Сніжко Ірина Анатоліївна

1998

Четверті Сумцовські читання : матеріали наукової конференції, присвяченої 135-річчю з дня народження Є. К. Рєдіна, 18 квітня 1998 р. – Х., 1999.

 

Експедиція Харківського історичного музею протягом чотирьох польових сезонів досліджувала пізньопалеолітичну стоянку-майстерню біля с. Синичине Ізюмського району Харківської області.

Пам’ятник було відкрито під час розвідок у 1988 р. Він розташований у 50 м до північного заходу від околиці с. Синичине, у 1 км від р. Сіверський Донець, біля підошви схилу гори, що містить виходи кремнею.

Загальна вскрита площа становить 39 м2. Північно-східна, східна та південно східна границі пам’ятника встановлені: розкопками останнього року виявлено, що культурний шар продовжується у південному, а також, можливо, у західному напрямку.

Культурний шар розташований на глибині 0,45-0,65 м від сучасної поверхні на стику давньоголоценового грунту та причорноморського лесу. Він дещо знижується у північному напрямку, що відповідало давньому рельєфу і в загальних рисах повторюється сучасним пониженням у бік Сіверського Донця.

Стоянка досліджувалася методом одночасного розкриття всієї площі розкопу під час кожного польового сезону. Знахідки залишалися, по можливості, на своїх місцях до повної фіксації та нівелювання. Стратиграфічні спостереження та інструментальна зйомка дали можливість зафіксувати вимоїни на давній поверхні, що заповнені знахідками. Кремінь попадав туди частково під час функціонування стоянки, частково – був знесений водою одразу після того, як стоянку було залишено. Тут він і знаходився без подальших переміщень. В цілому знахідки частково перевідкладені площинним змивом по горизонталі та риючими тваринами по вертикалі. Більшість крем’яних виробів залягала in situ, деякі мали ділянки кальцитової кірочки та інколи непатиновану або слабо патиновану нижню поверхню. Весь інший кремінь було вкрито молочно-білою або блакитнувато-молочною патиною.

На дослідженій площі кремінь був розташований нерівномірно, утворюючи 8 скупчень підокруглої форми (можливо, вони відповідали робочим місцям), між якими густота знахідок зменшувалася.

Колекція крем’яних виробів налічує близько 2 тис. екземплярів та включає такі категорії: нуклеуси та їх фрагменти; сколи підправки, лусочки та уламки; відщепи, пластини і мікропластинки; знаряддя праці.

Серед нуклеусов переважають конусоподібні одноплощадкові, є також призматичні та атипові; є екземпляри з різним станом спрацьованості.

На стоянці велася інтенсивна робота з розщеплення кременю. Про це свідчить багато первинних відщепів, уламки жовен, нуклеподібних шматків. Знайдені також численні сколи підправки нуклеусів (поперечні та подовжні), лусочки та уламки.

Кількість відщепів, знайдених на стоянці, майже вдвічі перевищує кількість пластин. У колекції є також кілька мікропластинок.

Вироби з вторинною обробкою представлені 4 різцями (2 кутових, 1 середній та крупна пластина у формі кутового різця без додаткової підправки із слідами використання), та 2 невеликими відщепами з ретушованими ділянками. Вони могли використовуватися як скребки.

У різні роки на площі стоянки було знайдено кілька кременів із слідами перебування у вогні, хоча досі не з’ясовано, де саме було розташоване це вогнище.

Матеріали, які були здобуті під час розкопок, свідчать на користь інтерпретації пам’ятки у функціональному відношенні як стоянки-майстерні, де відбувалося добування крем’яної сировини, її первинна обробка, викотовлення заготовок та знаряддя праці деяких типів.

На основі стратиграфічних спостережень та завдяки вивченню комплексу крем’яних знахідок, пам’ятка може бути датована кінцем пізнього палеоліту.

Аналогічні матеріали у таких самих умовах залягання були вивчені О.В. Колесником біля с. Сидорово (Донецька область), що знаходиться у 19,5 км від с. Синичине.

Безумовно, стоянка біля с. Синичине потребує подальшого вивчення.