Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Про деякі параметри поховальних споруд Пісочинського могильника

Бабенко Леонід Іванович

2000

Шості Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 80-річчю Музею Слобідської України ім. Г. С. Сковороди, 14 квітня 2000 р. – Х. : [Видавництво ХДАДТУ], 2000.

Навряд викличе заперечення той факт, що сучасні відомості про поховальні обряди стародавнього населення, навіть при наявності великої кількості досліджених на високому методичному рівні поховань та відповідних письмових, етнографічних чи інших джерел, залишаться завжди неповними. Хибність уявлень збільшується при вивченні курганних могильників, тому, що насипи могил, в результаті природного та господарського впливу, втратили первісний вигляд, самі ж могили, маючи виразну зовнішню ознаку, у більшості випадків виявилися пограбованими, що не тільки спотворило склад поховального інвентарю, а й час та позбавило відомостей про кількість похованих, їх статево-вікову належність, орієнтацію померлих тощо. Тому будь-які висновки, засновані на порівняльній характеристиці окремих рис поховального обряду вже апріорі мають певний відсоток хибності. Подібна ситуація підкреслює значення такої ознаки як тип поховального спорудження, порівняно з іншими ознаками найменш спотвореними часом.

Аналіз поховальних споруд курганного могильника скіфського часу (кінець V-ІVст. до н.е.) біля с.Пісочин Харківської області (всього експедицією ХІМ під керівництвом В.Г.Бородуліна у 1978-80 рр. було досліджено 35 курганів) дає досить строкату картину. В курганах, як правило, знаходилося по одній могилі, тільки три кургани (к.6, 8, 18) мали, окрім основного, по одному впускному похованню. Зафіксовані одне поховання в катакомбі (к.28), два - на давньому горизонті (к.30, 36), два - в насипу (к.6, впускне, к.8/1), решта могил була впущена в материк на різну глибину, мала прямокутну в плані, іноді близьку до квадратної (к.8/1, 22, 29) форму та була орієнтована у меридіанному, як виняток, у широтному (к.10, 16, 20) напрямах.

Конструкція поховальних споруд різноманітна. Поховання в простих ґрунтових ямах складали 50% загальної кількості могил, причому 85% з них були виявлені в курганах висотою до 1 м. Решта могил мала дерев'яні конструкції різних типів, що зафіксовані переважно у вигляді поглиблень на дні ям. Умовно їх можна поділити на чотири типа: I - ями з ровиком по периметру для кріплення дерев'яного облицювання стін; II - ями зі стовбовою конструкцією; III - ями з ровиком по периметру та стовбовою конструкцією; IV-дерев'яні зруби-гробниці.

Глибина поховальних споруд від рівня денної поверхні коливається в межах від 0,55 до 2,37 м, причому показники рівномірно розподіляються по всій довжині шкали, не утворюючи виразних груп. Подібне коливання показників глибин поховальних ям свідчить про відсутність ритуальних канонів щодо даного не тільки в абсолютному, а й в природньо-побутовому вирахуванні (по коліна - по пояс - на повний зріст). Усі поховальні ями площею понад 8 м2 мають глибину більше 1,5 м, однак зворотній зв'язок поміж цими двома параметрами відсутній - глибину понад 1,5 м мають вісім ям, площа котрих менша за 8 м2. Особливо показовий у цьому відношенні курган 16 - при площі 3,6 м2 поховання опущене на глибину 2,15 м.

Скоріш за все, глибина поховальних ям залежала від інших причин, для розуміння котрих необхідно звернутися до такого параметру, як об'єм поховального спорудження, який свідчить про кількість вилученої для поховання землі і, відповідно, про трудовитрати на копання могили. Розподіл об'ємів могил по шкалі дав декілька досить виразних груп, з котрих першу та найбільш багаточисленну (II поховань) складають ями з об'ємом від 2,7 до 3.9 м3. Враховуючи ефективність грабарських знарядь праці того часу, цілком можливо, що подібний об'єм викопаної землі був своєрідною середньою одноденною "нормою" (п) одного грабаря. Наступні групи мають, відповідно, такі показники:2п - 4,9-6,7 м3; Зп - 7,5-8,5 м3, 4п - 10,8-11,4 м3; 5п- 13,8-15,7 м3; 6п - 17,8-18,7 м3; 8п - 23,2- 24,4 м3; 10п - 29,2 м3.

Звичайно, виділені групи достатньо умовні, при подібних розрахунках необхідно враховувати як особливості сезонного характеру робіт (мерзлий грунт взимку та більш м'якший літом), так і фізичні можливості та виробничі навики окремого грабаря. З урахуванням цих характеристик поховальна яма окремої групи може переходити в сусідні по обидва боки групи.

Невідомо, чи було для спорудження могили відведено певний строк, або ж цей термін був необмеженим. Геродот при опису поховального обряду степових скіфів V ст. до н.е. сповіщає про 40-денну поховальну мандрівку на похоронах простих скіфів та риття могильної ями для царських до міри готовності. Однак, навіть ці, досить не виразні дані, навряд чи можна застосовувати до пам'яток сіверськодонецького регіону. Поховальні спорудження степових курганів і в V ст. до н.е., і, тим паче, в IV ст. до н.е. вирізняються і складністю інженерного виконання, і більшими трудовитратами (в особливості кургани знаті). У пісочинському ж могильнику навіть у насипах висотою 6-7 м поховальні спорудження значно скромніші за будовою та трудовитратами, хоча іншими параметрами (поховальний інвентар, висота насипу) не поступаються степовим курганам знаті. Подібну ситуацію можна пояснити обмеженими рамками часу, що відводився для копання поховальної ями. Для спорудження значної частини яммогильника (група п) знадобилася б праця одного грабаря на протязі одного дня. Можливо, у поховальному обряді населення сіверськодонецького Регіону для спорудження ями відводився саме цей термін і для збільшення об'єму земляних робіт використовувалася більша кількість грабарів (а не днів), число яких для ефективної роботи на певній площі було все ж обмеженим.

Подібні одноденні ритуальні обмеження досить розповсюджені у багатьох народів, в тому числі і у скіфів - одноденний об'їзд земель при обранні на царство. Скоріш за все, роботи починалися на сході сонця - зручному часу для орієнтування могили за частинами світу, продовжувалися день і закінчувалися надвечір, а сам день зі сходом та заходом сонця символізував життя небіжчика; з народженням та смертю.

Таким чином, часові параметри визначали глибину могили, інакше кажучи, глибина залежала від того, який об'єм землі на певній площі nграбарів викопають за один день. Однією ж з причин появи поховань на поверхні поховального грунту могла бути неможливість за яких-небудь обставин у відведений поховальним обрядом термін виконати необхідний обсяг земляних робіт.

Площа поховальних ям коливається від 2,4 до 13,9 м2, причому, розміри могили не залежали від кількості похованих - зустрічаються парні поховання в могилах площею 2,5-5 м2 (к.8/2, 12, 19, 21, 35) і одиночні площею 7,2 - 13,9 м2 (к.6, 9, 29, 32). У той же час, майже в усіх курганах висотою більше 2 м площа ям перебільшувала 7 м, а в курганах висотою менше 2 м подібні показники коливаються в межах від 2,5 до 7 м. Отже, площа поховань є досить чітким показником соціальної структури суспільства.

Таким чином, аналіз ряду параметрів поховальних споруд дає змогу більш глибше вивчити деякі риси поховального обряду сіверськодонецького населення у скіфський час.