Харківський історичний музей

Оптимізація програм збору етнографічних матеріалів

Сушко Валентина Анатоліївна

2001

Сьомі Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції з міжнародною участю «Історія та археологія Слобожанщини в музеях Харківщини. До 100-річчя відкриття Салтівської культури», 12 квітня 2001 р. – Х. : [Видавництво ХНАДУ], 2002.

Постання незалежної Української держави неможливе без національної ідеології, міцним підґрунтям якої повинні бути здобутки минулих епох. Відродження національних традицій та звичаїв потребує знання народної культури, збереження того, що існує зараз. Тому етнографічні та етнологічні дослідження нині як ніколи на часі.

Правильна організація фіксації явищ народного життя визнавалася засадничою умовою етнографічних студій ще з початку постання етнографії як науки. Одним із складників цієї роботи була і є розробка різноманітних запитальників та програм збору етнографічних відомостей та матеріалів.

Процес кристалізації методів етнографічної науки в Російській імперії мав ті ж особливості, що і уся наука в цілому: «... російська етнографія з самого початку розвивалася в тісному зв'язку з географією, і коло її інтересів охоплювало вивчення багатьох народів, зокрема тих, яких колонізувала чи мала намір колонізувати Російська імперія» [1,13]. Тому перші програми збору етнографічних матеріалів та відомостей стосовно України були розроблені російськими вченими різних наукових та урядових установ наприкінці XVIII ст. Це були плани збору відомостей для складання топографічних описів кількох намісництв, зокрема, Харківського [2,232-233].

Перші етнографічні інструкції та запитальники для збору речей в російській етнографічній науці були розроблені працівниками Етнографічного музею Академії наук як рекомендації для проведення комплектування фондів цього закладу [3,11]. Поза тим процес збирання етнографічного матеріалу і в цілому по Російській імперії, і в Україні до початку XIX ст., мав «переважно спорадичний характер» [3, 11]. Запитальники та програми, підготовані українськими вченими XIX ст., здебільшого орієнтували збирача на студії з фольклористики та деяких галузей етнографії. На жаль, ці студії залишилися у рукописах або друкувалися неукраїнською [4,17-19].

Комплексні програми збору були створені наприкінці XIX ст. Одним із перших упорядників такої програми був М.Ф. Сумцов, який не тільки окреслив коло найсуттєвіших питань, що потребували якнайскорішого розкриття через відхід носіїв традиційної культури, а й видрукував цю програму у губернській пресі, залучивши таким чином до збирацької роботи широкий загал аматорів етнографії: містечкових та сільських священиків, вчителів, лікарів та ветеринарів, землемірів та інших представників місцевої інтелігенції [5].

Надзвичайного розвитку зазнала збирацька робота в Харкові на початку XX ст., що було пов'язано з підготовкою проведення у Харкові XII археологічного з'їзду, де вперше в історії таких зібрань була влаштована етнографічна виставка. Речі та матеріали, представлені на ній, були накопичені не лише професійними етнографами та науковцями, що займалися етнографією паралельно з основним фахом, а й аматорами народної культури, людьми, свідомими необхідності зберігати рідну культуру. Керуючись розповсюджуваними Попереднім комітетом з улаштування XII археологічного з'їзду комплексними (та присвяченими окремим галузям етнографії) програмами, ці ентузіасти зуміли не тільки правильно визначитися серед розмаїтих явищ народного життя, а й на пристойному науковому рівні зафіксувати їх та зібрати пам'ятки матеріальної культури Слобожанщини.

До 1930-х років подібні програми продовжували розроблятися та друкуватися у пресі не лише на Слобожанщині, а по всій Україні. Однак політична ситуація, що склалася в той період на Україні, не сприяла організації та проведенню етнографічних та етнологічних студій [6].

Від 1940-х до 1980-х років питаннями етнографічної роботи та її облаштування й методичного забезпечення займався Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Однак складені ним програми були розраховані на фахівців-етнографів, не розповсюджувалися у центральній та місцевій пресі і були мало приступними навіть для фахівців [7].

У 1980 - на початку 1990-х років ІМФЕ знову був укладений комплекс детальних запитальників різної тематики, що мали згадані вище вади [8].

Досвід нашої співпраці з народознавцями-аматорами (керівниками народознавчих та мистецьких гуртків у навчальних та позашкільних закладах освіти, працівниками громадських, сільських та районних музеїв та ін.) довів необхідність створення придатної для їхньої роботи програми збору етнографічних речей та відомостей. Створена нами програма є комплексною. Вона допомагає зорієнтувати користувача, на що слід першочергово звернути увагу у збирацькій роботі, як краще цю роботу організовувати, яке коло питань слід охоплювати, яких людей відбирати на роль інформантів та ін. Залишається лише поремствувати на фінансову скруту, яка заважає проведенню вкрай необхідного повномасштабного комплексного обстеження Слобожанщини.

1.Етнографія України / За ред. С.А. Макарчука. - Львів: Світ. -1994.-520 с.

2.Разгон А. М. Этнографические музеи в России (1861-1917) // Очерки истории музейного дела в России. - В. III. - Москва, 1967. - С. 231-268.

3.Скрипник Г.А. Етнографічні музеї України. Становлення і розвиток / АН УРСР. Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. - К: Наук, думка, 1989. - 304 с.

4.Багалій Д. І. Наукова спадщина М. Ф. Сумцова// Червоний шлях. - 1923. - № 3. Червень. - С. 162-171; Николай Федорович Сумцов как исследователь народного быта и культуры. - Харьков. - 1900. - 6 с; Редин Е.К. Профессор Н.Ф. Сумцов. К 25-летней годовщине его учено-педагогической деятельности. - Харьков, 1900 та Редин Е. К. Профессор Николай Федорович Сумцов. К тридцатилетней годовщине его учено-педагогической деятельности. - Харьков, 1906; Сумцов Н.Ф. Вниманию сельских жителей // Харьковские губернские ведомости. - 1889. - № 76; Сумцов Н.Ф. О собирании этнографического материала // Харьков. -1879.-Май4.

5.Труды Харьковского предварительного комитета по устройству XII археологического съезда // Под ред. Редина Е.К. - Т. І, II (ч. І-ІІ). -Харьков, 1902.

6.Бюлетень Музею Слобідської України ім. Г.С. Сковороди. - Ч. I-

VII. - 1925-1928.

7.Скрипник Г.А. Цитована праця; Українське народне житло: Програма-запитальник. - К.: Наук, думка, 1969; Український народний одяг: Програма-запитальник.» К.: Наук, думка, 1969 тощо.

8.Їжа в календарній обрядовості. - К, 1993; Українське народне гончарство. - Опішня, 1988; Українські народні звичаї та обряди. - К, 1993; Українська народна землеробська техніка. - К.: 1993 та ін.