Харківський історичний музей
Замовлення екскурсій
 +38(057)7313568

Культ вогню у поховальному обряді Пісочинського курганного могильника

Бабенко Леонід Іванович

2002

Восьмі Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 100-річчю XII Археологічного з’їзду, 12 квітня 2002 р. – Х. : [Видавництво ХНАДУ], 2003.

Характерною рисою поховального ритуалу лісостепового населення у скіфські часи є використання вогню на різних етапах проведення поховання. Різноманітні прояви подібного ритуалу були зафіксовані при розкопках Пісочинського курганного могильника, що були проведені археологічною експедицією Харківського історичного музею в 1978-80 рр. За означений термін було розкопано 35 курганів, з яких щонайменш 12 містили сліди прояву культу вогню, що можна вистроїти, базуючись на послідовності певних етапів поховального ритуалу, в такому порядку.

1. Розпалення вогнища на поховальному ґрунті передувало копанню могили і, можливо, було пов'язане з обрядом знешкодження (очищення) місця поховання. В кургані 7 залишки вогнища зафіксовані майже по всій площині кургану. Ближче до центру товщина зольної плями з залишками обгорілої деревини досягала 25-30 см. Тут же було знайдено велику кількість кальцинованих кісток тварин. Сліди вогнища діаметром 20-23 м та товщиною 30-50 см у центрі, з залишками згорілої та обвугленої деревини виявлені під насипом кургану 9. Найбільш потужним вогонь був на північ від могили, де ґрунт ошлакувався на глибину до 35 см. Скоріш за все, подібний ритуал було проведено 1 в кургані 35, де малої висоти насип (до 10 см) значною мірою складався з ошлакованого ґрунту.

В кургані 30 вогнище під насипом займало ділянку 11x9,5 м, а поховальний ґрунт був ошлакований на глибину 25-30 см. Але у даному випадку на рівні давнього горизонту було проведено обряд кремації небіжчика, обпалені фрагменти черепа та трубчастих кісток якого виявлені в 2,8 м на схід від центру насипу. Ніяких залишок поховальної споруди не зафіксовано.

2. Зольні плями невеликого розміру на дні могили репрезентовані двома випадками. В кургані 1, в дитячому похованні, біля південної стінки виявлено зольну пляму товщиною 15-20 см з залишками деревних вугликів. В похованні кургану 11 біля північної стінки могили зафіксовано зольну пляму діаметром 40 см та товщиною 2 см з залишками дерев'яних обпалених прутиків. Подібні вогнища розпалювалися після спорудження могильної ями і, можливо, були імітацією вогнища. Не виключено, що вогонь розводився не в могилі (відсутність слідів коптіння на стінах), а поза нею. В могилу ж доставляли вже перегоріле вугілля.

3. Ритуал спалення дерев'яної гробниці. Повне спалення гробниці було проведено в кургані 7. Залишки обпаленого дерева у великій кількості зустрічалися в засипці могильної ями. Вогонь пропік до червоного кольору дно могили. Тут же були знайдені залишки обпалених людських кісток. Дещо складніший ритуал спалення гробниці було проведено в кургані 9. На дні центральної стовпової ями виявлено шар обгорілої деревини товщиною 6-8 см. У решті восьми стовпових ямок знаходився деревний тлін. Отже, скоріш за все, перед спорудженням дерев'яної гробниці в центральній стовповій ямі спочатку було розведене вогнище, або ж туди було засипано певну кількість деревних вуглинок з вогнища іншого. Потім, після спорудження гробниці, розміщення небіжчика та поховального інвентаря могила була засипана чорноземом на 60-70 см вище дна, після чого дерев'яна гробниця була підпалена. Про саме таку послідовність ритуальних дій свідчать засипки могильної ями (біля дна переважав чорнозем, вище засипка майже повністю складалася з обгорілої деревини та золи, якими був вкритий і перегорілий викид навколо могили), відсутність слідів обпалювання на кістках небіжчика та поховальному інвентарі (серед якого - вогненетривкі вироби з кістки та шкіри), сліди сильного обпалення на черепі коня, що знаходився в ніші на висоті 75 см від дна могили тощо.

Дещо інші ритуальні дії були вжиті при проведенні поховань в курганах 17, 24, 26, в яких поховальна споруда репрезентована іншим типом - простою ґрунтовою ямою, розведення вогнища (їх залишки зафіксовані у вигляді деревних вугликів) всередині якої привело до закоптіння стін та дна могили.

4. Проведення ритуальних дій при спорудженні насипу. Найбільш вагомі за масштабом заходи були вжиті при спорудженні насипу кургану 7. До висоти 3 м насип складався з чорнозему, далі йшов шар обпаленої до червоного кольору, іноді ошлакованої, глини. На межі нижньої частини шару обпаленої глини та чорнозему знайдено велику кількість кальцинованих кісток тварин. Товщина обпаленого шару, верхній край якого мав хвилеподібну будову, місцями досягала 1,8 м. Вище знову йшов шар однорідного чорнозему.

В насипах щонайменше трьох курганів (цілком ймовірно, що їх було значно більше) зафіксовані залишки вогнищ, що свідчать про існування перерви при спорудженні насипу для проведення поминальних ритуалів. В кургані і на глибині 65 см була виявлена зольна пляма круглої форми. Невеликі шматки обгорілого дерева були знайдені в верхній частині насипу кургану 4 на глибині 35-40 см. Зольна пляма круглої форми діаметром 90 см та товщиною до 45 см, в якій знаходилися кальциновані кістки дрібної тварини, зафіксовані в насипі кургану 25 на глибині 1,2 м.

Не має можливості однозначно визначити характер знахідки зафіксованих на рівні поховального грунту 17 колод, з яких 6 були обпаленими (курган 18). Ці решітки могли бути як залишками дерев'яної гробниці, так і поховального вогнища.

Таким чином, сліди застосування культу вогню можна виявити на різних етапах проведення поховання. Однак у більшості курганів подібні сліди не простежуються. Не має підстав пояснювати це явище етнічною, соціальною чи статево-віковою відмінністю похованих. Кожний конкретний випадок застосування вогню відповідав певним задачам складного за структурою поховального ритуалу, релігійно-магічний зміст якого не можливо однозначно інтерпретувати.