Харківський історичний музей

Висвітлення музейними засобами процесу створення Конституції України 28 червня 1996 року

Левченко (Ковальчук) Тетяна Євгенівна

2007

Тринадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини», 18 квітня 2007 р. – Х., 2007.

28 червня 2006 року минуло 10 років з дня прийняття Конституції України. Для незалежної держави, якою Україна стала 24 серпня 1991 року, мати населення, назву, територію, кордони, столицю, герб, гімн і прапор та інші ознаки державності та не мати основного закону – Конституції, – значило не бути завершеною в своєму будівництві.

П’ять років йшла величезна робота по підготовці проекту Конституції, а 28 червня 1996 р. о 9 годині 18 хвилин Конституцію України було прийнято і введено в дію Верховною Радою. За неї проголосували 321 народний депутат, утрималися 12, не голосували – 17.

Процес створення нового Основного Закону нашої держави розпочався 16 липня 1990 року. В цей день Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної республіки прийняла Декларацію про державний суверенітет України. Декларацією було введено сучасну назву держави – Україна, а також проголошено офіційне поняття “національна держава”, “національна державність”, “самовизначення української нації” тощо.

24 жовтня 1990 року Верховна Рада України створила першу Конституційну Комісію як орган парламенту. Важливим етапом політичного процесу було проведення загальносоюзного референдуму та опитування населення УРСР з питань збереження Союзу РСР.

13 лютого 1991 року Верховна Рада УРСР прийняла Постанову “Про проведення на території Української РСР референдуму з питань збереження Союзу РСР”. У зв’язку з чим групою депутатів було підготовлено проект постанови про проведення референдуму 17 березня 1991 р., прийнятий Верховною Радою УРСР 27 лютого 1991 р. За підсумками загальносоюзного референдуму 25,2 млн. громадян УРСР (80,2% від тих хто отримав бюлетені) висловилися за входження України до складу Союзу Радянських суверенних держав на засадах положень Декларації про державний суверенітет.

Бурхливі події серпня 1991 року прискорили вихід України з Радянського Союзу. 24 серпня 1991 року Верховна Рада України, реалізуючи положення Декларації про державний суверенітет, прийняла Акт незалежності України. Цей акт підтверджував неподільність і недоторканність території України та проголошував, що на території України мають чинність виключно Конституція і закони України.

У відповідності до Постанови Верховної Ради про проведення референдуму, 1 грудня 1991 року відбувся всеукраїнський референдум, на якому 28,8 млн. громадян або 90,32% з тих, хто прийняв участь у голосування, підтвердили Акт проголошення незалежності. Спираючись на рішення свого народу, Україна першою з колишніх радянських республік 5 грудня 1991 року заявила, що вважає Договір 1922 року про утворення СРСР недійсним і не чинним стосовно себе, а 8 грудня в Біловезькій Пущі щойно обраним Президентом України Л.М. Кравчуком була підписана угода про припинення існування Радянського Союзу як держави.

Сьогодні значення референдуму 1 грудня 1991 року якось недооцінюється і політиками, і вченими, і пересічними громадянами незалежної України. Історичне значення референдуму полягає в тому, що саме тоді українці прийняли свідоме загальнонаціональне рішення про своє майбутнє, заявили про себе як про народ, який має свою державу. Без референдуму 1 грудня 1991 року не було б Конституції України 1996 року.

1 липня 1992 року Верховна Рада ухвалила Постанову про винесення проекту Конституції на всенародне обговорення. В ньому взяли участь більше 180 тисяч громадян, було внесено десятки тисяч пропозицій, зауважень. Політична боротьба пов’язана з виборами 1994 року до Верховної Ради, відсунула питання прийняття нової Конституції на два роки.

У розробці цього важливого документа прийняли участь і харків’яни: О.М. Бандурка, В.Я. Тацій, Ю.М. Грошевий, М.В. Цвік та інші науковці в галузі теорії держави і права, конституційного права.

Співробітниками ХІМ ведеться робота по вивченню діяльності цих визначних людей.

Так, наукова діяльність В.Я. Тація, відомого правознавця з проблем конституційного права, була взята за основу при побудові виставки у ХІМ до 10-річчя нової Конституції України. На виставці були представлені наукові праці В.Я. Тація, О.М. Бандурки, Ю.М. Грошового, М.В. Цвіка; проект нової Конституції, який був взятий за основу при обговоренні і прийнятті Верховною Радою України; спогади О.М. Бандурки “Шлях до Конституції”, народного депутата України І-ІV скликань Верховної Ради України, його особисті речі: значок та посвідчення депутата Верховної Ради; а також: посвідчення Б.І. Ольховського про присвоєння почесного звання “Заслужений юрист України” за значний особистий внесок у розробку і прийняття Конституції України, фотоматеріали з засідань Верховної Ради під час обговорення та прийняття Конституції та багато інших унікальних, пізнавальних експонатів.

Одна з головних задач співробітників музею – вчасно відкликатися на події сьогодення. В своїй науково-дослідній роботі вивчати актуальні теми сучасного життя України взагалі і, зокрема, Харківщини та висвітлювати їх музейними засобами.

А питання державотворення є одним з провідних, тому процес вивчення, дослідження як теоретично, так і практично (комплектація фондів, виставкова робота) цієї теми займає чільне місце в роботі музейного працівника.