Харківський історичний музей

Матеріали В.Я. Данилевського в колекції документів Харківського історичного музею

Прохоров Андрій Миколайович

2007

Тринадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини», 18 квітня 2007 р. – Х., 2007.

У цьому році виповнюється 155 років від дня народження відомого українського вченого, біолога, фізіолога і протистолога, академіка, доктора медичних наук харків’янина Василя Яковича Данилевського (1(14).01.1852 – 25.02.1939).

У колекції документів ХІМ зберігається значна кількість предметів, які висвітлюють життя та діяльність нашого земляка. Враховуючи їх кількість, вони виділені в окремий фонд, що полегшує їх наукову обробку. Загальна кількість документів складає близько 115 одиниць збереження. Оскільки деякі одиниці збереження мають один номер, то абсолютна кількість документів є трохи більшою. Так, наприклад, під номером Д-13194 міститься дванадцять документів: телеграми поздоровчого характеру, направлені на ім’я В.Я. Данилевського від організацій та приватних осіб з приводу дня народження і ювілеїв його діяльності в період 1904 – 1939 рр. В інших випадках кількість розгалуження документів під одним номером не є значною.

Фонд документів В.Я. Данилевського складається з невеликих брошур, візитних карток, листів, рукописних та машинописних наукових нотаток, документів поздоровчих і ділових (посвідчення, телеграми, запрошення тощо). Отже, фонд досить різноманітний за характером включених до нього документів. Переважаюча більшість з них відносяться до офіційних та ділових, особисті документи майже відсутні. Хронологічно вони охоплюють період від навчання В.Я. Данилевського у 2-гій Казанській гімназії у 1868 р. (№: Д-15735 - табель) до останнього року життя – 1939 р., коли вчений отримав поздоровлення (напр., №: Д-12938). Останній документ -  некролог з газети “Харьковский рабочий” (27.02.1939, інв. №: 9341).

Окрім згаданого вже табеля, який відноситься до короткого казанського періоду життя В.Я. Данилевського, про шлях молодого науковця розповідає лише повідомлення від міністра народної освіти з дозволом на дворічне відрядження (1878 р.) для підготовки до професорського звання (Д-13185), яке й було здійснено вченим після закінчення університету (інв. 24926).

Період служби В.Я. Данилевського у Ветеринарному інституті та Харківському Імператорському університеті в колекції документів представлений незадовільно й краще може бути висвітлений опосередковано та за допомогою інших груп збереження (напр., книг – свідчень наукових зацікавлень та робіт вченого). З 1896 р. вчений випускав та редагував журнал «Вестник медицины» (інв. 24924).

Про активну громадську позицію та гуманізм вченого свідчить заява В.Я. Данилевського ректору університету з проханням утримувати із заробітної платні професорського складу 3 % на користь голодуючих у 1895 р. (Д-13191). В 1897 р. він був запрошений головувати в екзаменаційній комісії медичного факультету Московського університету. Результатом педагогічної роботи вченого, який наприкінці ХІХ ст. вже користувався значним авторитетом в медичних колах, стало подання проекту реорганізації комісії та всього факультетського устрою (лист: Д-13187). Маємо також брошуру з особистої бібліотеки з екслібрисом вченого “Правила, требования и программы испытания” 1889 року видання (Д-24945).

Про наукове співробітництво вченого свідчить мандат делегата “3‑го съезда Общества русских врачей в памятьН.И. Пирогова» в Санкт-Петербурзі 1889 р. (інв. 15738) та квиток члена “Съезда русских естествоиспытателей и врачей” в Москві (інв. 15734). Велику цікавість мають рукописні робочі нотатки вченого, присвячені, здебільшого, розгляду закордонних видань (Д-13193, близько 30-ти аркушів). Вони характеризують наукові погляди вченого-просвітителя у новій і перспективній науковій галузі того часу – соціальній психології.

У 1900-му році В.Я. Данилевському був пожалуваний чин дійсного статського радника про що сповіщає лист від попечителя Харківського учбового округу (Д-13190). Цього ж року відбулося святкування 25-річного ювілею його діяльності (лист-поздоровлення: Д-24930), вченого було обрано почесним членом Харківського медичного товариства (диплом: Д-12939). Вірогідно, з цієї нагоди була надіслана й візитна картка Козлова В.М., управляючого державним майном Харківської та Полтавської губерній та співробітника Комітету сільських бібліотек ТПНГ (Д-24915).

Як відомо, у 1909 р. В.Я. Данилевський через конфлікти з частиною викладачів, що виникли через різницю наукових поглядів, був змушений залишити університет. Серед колег-однодумців вченого слід відзначити просвітителя та вченого-зоолога П.Т. Степанова, візитна картка якого знаходиться в колекції (Д-24905).

Харків на початку 20 ст. був одним з центрів поступового розвитку жіночої освіти. В колекції документів зберігається запрошення на відкриття нового приміщення В.Я. Данилевського від правління Жіночих курсів (інв. 15736). Значною віхою в житті міста стало відкриття в 1910 р. Медичного жіночого інституту (повідомлення із зверненням про допомогу майбутньому закладу від Медичного товариства: Д-24911). В.Я. Данилевський був ініціатором створення цього закладу й очолював його в перші роки існування. Про його педагогічні погляди та клопотання про покращення учбового процесу свідчить брошура 1912 р. “По поводу устройства учебной части и управления в женском мединституте”(інв. 14865) та лист до міністра (НВФ-2148). Привітання від учениць 1-го курсу 1910 р. та випускниць інституту 1914 р. (Д-12937, інв. 15736), які з великою теплотою і шаною ставились до першого директора. В радянський час вчений присвятить невеличкий нарис цьому епізоду історії Харківського медичного товариства (НВФ-2147).

Досить непогано представлена просвітницька діяльність вченого, яка розпочалася з його участі у створенні Харківської громадської бібліотеки, але, на жаль, з цього питання документів в колекції немає. Розширюючи її діяльність, В.Я. Данилевський виступив з ініціативою організації 1-ої безплатної народної бібліотеки-читальні Товариства поширення в народі грамотності (далі - ТПНГ). Музей має нарис історії роботи Комісії з влаштування сільських бібліотек, написаний ще у 1899 р. (НВФ-2152), анкету опитування про стан бібліотечної справи на селі (Д-13182) та звернення про співробітництво з розширення мережі бібліотек (Д-13181), рукопис історичної довідки про виникнення бібліотечного комітету 1899 р. (НВФ-2152).

Починаючи з 1891 р., вчений працював під егідою ТПНГ, де також брав участь у заснуванні Народного дому у 1903 р. Про це свідчать проект привітання з нагоди відкриття останнього, та запрошення на ім’я вченого (Д-13192, Д-13183) та доповідь 1898 р. (видана пізніше брошурою), присвячена Народному дому та його громадсько-виховному значенню (інв. 14865).

За пропозицією вченого з 1906 р. шкільний комітет ТПГН розпочав роботу з видання “Народної енциклопедії наукових та прикладних знань”. Документи колекції дозволяють висвітлити діяльність вченого як голови редакційної комісії: друкована версія проекту (Д-13176), машинопис проекту (Д-13177) та передмова до 2-го (природознавчого) тому енциклопедії, копія договору з Товариством І.Д. Ситіна по виданню (Д-13173, лист 1922 р.- Д-24912), брошури звітів редакційної комісії за 1908-1909 рр. та 1910 р. (Д-13175; Д-13178-а) і, навіть, загальний план видання “Народної енциклопедії природознавства” за проектом В.Я. Данилевського 1920 р. Вже за повалення самодержавства – 26 березня 1917 р. (за старим стилем) – була написана стаття “Почему царское правительство не давало народу образование?”, призначена для листівки ТПНГ (НВФ-2145). Тут присутня й відверто негативна оцінка минулого державного устрою, його ганебних сторін, аргументи на користь поширення освіти серед широких суспільних верств як запоруки успішного розвитку (10 сторінок; НДФ- 2145).

Як до відомого науковця-просвітителя та громадського діяча до В.Я. Данилевського було адресоване запрошення на відкриття “Дома просветительных учреждений” в Санкт-Петербурзі у 1913 р. (Д-13168) та два листи голови Міжнародного Медичного Товариства по сприянню знищенню війни, з проханням про співробітництво й участь у Конгресі 1907 р. (Д-24911, Д-24912).

Радянський період діяльності вченого представлений якнайкраще. Документи висвітлюють питання про взаємовідносини вченого та нової влади. Не дивлячись на, вірогідно, позитивне ставлення В.Я. Данилевського до останньої вченому з великими труднощами вдалося зберегти за своєю родиною необхідні для проживання та діяльності приміщення (інв. 24919, НВФ-8410). Про підтримку його наукової діяльності свідчить лист від Комісара з народної освіти Обласної Ради Народних Комісарів Донецького та Криворізького басейнів 1918 р. з проханням профінансувати роботу Випробувальної комісії Медичного інституту згідно з запитом її голови В.Я. Данилевського (Д-13189), дозвіл та фінансування закордонного відрядження вченого 1924 р. (НВФ-2151) та ін.

Так само й два запрошення до В.Я. Данилевського, як до дійсного члена Всеукраїнської академії наук, на вибори Президії (1928 р., з автографом секретаря - А.Кримського, Д-13167) та на чергову сесію у 1935 р. (Д-15739).

Візитна картка В.Я. Данилевського з його автографом та привітанням до наймолодшої сестри в колекції є лише 1933 р. (Інв. 15737).

Важливим є посвідчення співробітника Українського Державного Інституту Праці (Д-13184), де вчений працював з 1923 р.

Багато документів пов’язано з відзначенням 60-річчя наукової, педагогічної та громадської діяльності вченого В.Я. Данилевського, яке проводили Всеукраїнський Інститут ендокринології та органотерапії разом з Ендокринологічним товариством у 1934 р. Цікавим є поздоровлення від Німецького фізіологічного товариства (Д- 13194/8), гарно оформлені запрошення на урочисте засідання з цієї нагоди (4 види: Д- 13188/а-б; Д- 13568, Д- 13569), відповідь ювіляра на святкуванні ювілею (НВФ- 2149), привітання від кафедри фізіології Харківського Інституту Біохімії (1925 р.) та ін.

Підсумовуючи, слід зазначити, що колекція документів В.Я. Данилевського дозволяє висвітлити, перш за все, його наукову та просвітницьку діяльність і, порівняно з колекцією фотоматеріалів, книг, речей меморіального характеру, дає найширший матеріал, який має наукову та експозиційну цінність, хоча й не охоплює усіх сторін його біографії. Навіть, за відсутності матеріалів про дитинство, юність і особисте життя вченого, вона дозволяє гідно використовувати документи у культурно-просвітній роботі ХІМ.