Харківський історичний музей

Російські паперові гроші реформи 1839-1843 рр. у колекції Харківського історичного музею

Звержховська Наталія В'ячеславівна

2007

Тринадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини», 18 квітня 2007 р. – Х., 2007.

У 30-ті рр. ХІХ ст. уряд Росії розпочав підготовку грошової реформи, метою якої було встановлення у країні системи срібного монометалізму з обігом стійких паперових грошових знаків.

Реформа, яка передбачала усунення з обігу знецінених державних асигнацій, почалася з прийняття маніфесту 1 липня 1839 р. “Про устрій грошової системи”. За цим маніфестом з 1 січня 1840 р. усі операції в Росії повинні були обчислюватися виключно у сріблі. Головним засобом платні оголошувався срібний рубль. Державні асигнації ставали допоміжними знаками цінності, і для них встановлювався обов’язковий і незмінний курс на срібло: 1 срібний рубль = 3 руб. 50 коп. асигнаціями. Надходження до скарбниці та видача грошей з неї визначалися у срібних рублях. Але самі платежі можна було здійснювати як дзвінкою монетою, так і асигнаціями.

Одночасно з маніфестом був опублікований імператорський указ про заснування з 1 січня 1840 р. депозитної каси срібної монети. Вона приймала на зберігання внески срібною монетою та видавала натомість депозитні білети на відповідні суми. Указ від 1 липня 1839 р. оголошував білети Депозитної каси законним платіжним засобом. Депозитні білети були випущені вартістю 3, 5, 10, 25, 50 і 100 рублів. За допомогою депозитних білетів, які на 100% були забезпечені сріблом і розмінювалися на нього, уряд намагався відновити довіру народу до паперових грошових знаків. Наступним кроком став височайший маніфест від 1 липня 1841 р. “Про випуск у народний обіг кредитних білетів на 30 мільйонів сріблом”. Він проголосив про випуск у обіг нових грошових знаків – кредитних білетів Сохранних казен та Державного позикового банку. Ці знаки вартістю 50 рублів надавалися для позик під заставу нерухомого майна та забезпечувалися усім активом кредитних установ і обов’язковим обміном на дзвінку монету. Вони вводилися у обіг по всій імперії нарівні зі срібною монетою.

На жаль, ці два етапи реформи не представлені у колекції музею жодним грошовим знаком: ані депозитною квитанцією, ані кредитним білетом.

Незначний випуск кредитних білетів, забезпечення їх металом, хоча і часткове, розмін на дзвінку монету дозволили перетворити їх у стійкі паперові грошові знаки. У зв’язку з цим уряд прийняв рішення про подальше розширення емісії кредитних, а не депозитних білетів.

Останнім етапом реформи став маніфест 1 червня 1843 р. “Про заміну асигнацій та інших грошових представників кредитними білетами”, який оголосив заміну всіх паперових грошових знаків, що були у обігу (асигнації, депозитні і кредитні білети), надержавні кредитні білети. Вони повинні були випускатися номіналом у 1, 3, 5, 10, 25, 50, а потім і 100 рублів.

На лицевому боці цих грошових знаків були вказані їх найменування “Государственный кредитный билет”, текст “По предъявлении сего билета, немедленно выдается из разменных Касс Экспедиции Кредитных билетов один (три, пять, десять, двадцать пять, пятьдесят, сто) рубль (рублей) серебряною или золотою монетою”, були написи: “Тов. Управл.”, “Директор”, “Кассир”, номінал прописом та цифрами (арабськими і римськими), рік випуску, номер купюри. Тут же був вміщений герб Росії. На зворотному боці грошових знаків був наведений витяг з маніфесту про їхній випуск та зображений двоголовий орел.

У музейній збірці цей етап реформи представлений двома зразками: державним кредитним білетом 1865 р. у 1 рубль та державним кредитним білетом 1861 р. у 5 рублів (останній, ймовірно, є підробкою, бо не співпадає з відомими зразками за розміром, не має видимих водяних знаків і за наклеєним на зворотній бік дублюючим папером не проглядається текст витягу з маніфесту). Обидва предмети потребують додаткового дослідження для остаточного висновку щодо їхньої оригінальності.

Таким чином, у Росії була встановлена грошова система, за якої головним чином срібло було загальним еквівалентом та основою грошового обігу, функціонуючі знаки вартості розмінювалися на дорогоцінні метали. На деякий час грошова реформа забезпечила стабілізацію грошового обігу у країні та сприяла її економічному розвитку.

Але Кримська війна 1853–1856 рр. різко змінила ситуацію і відкрила новий період в історії російського грошового обігу. Уряд Росії не мав значних фінансових ресурсів, і емісія кредитних білетів була для нього головним джерелом фінансування військових витрат, покриття дефіциту державного бюджету. Кредитні білети у роки Кримської війни повністю перетворилися у паперові гроші, що випускалися для покриття військових витрат. Тим самим грошова системи, створена у ході реформи 1839–1843 рр., перестала існувати. У Росії почався довгий період інфляційного паперово-грошового обігу.

Наприкінці 60-х – на початку 70-х рр. у Росії намітилася тенденція деякого поліпшення економічного стану, почався приплив іноземних капіталів до країни. Накопиченню золотого запасу сприяв також випуск депозитних металевих квитанцій у 1886 р. Ці квитанції номіналами 50 і 500 рублів (у колекції музею відсутні) випускалися протягом кількох років до кінця ХІХ ст. і виконували функції державних грошових знаків.

Накопичення золотого запасу та підвищення курсу кредитного рубля відродили надії уряду на повну стабілізацію грошового обігу. Але російсько-турецька війна 1877–1878 рр. та неврожай 1880 р. на багато років відклали вирішення цього питання.

Зовнішній вигляд державних кредитних білетів, що випускалися після 1843 р., не змінювався (за виключенням прізвищ посадових осіб, які були уповноважені їх підписувати) аж до 1866 р.

У 60-ті та наступні роки у оформленні грошових знаків простежувався вплив так званого «російського» стилю (використання сюжетів не із селянського народного і ужиткового мистецтва, а з придворного). На кредитних білетах вперше з’явилися парадні портрети російських історичних осіб і зображення імператорських вензелів, поверхні грошових знаків були максимально насичені декоративними деталями. Зміст вміщеного на кредитних білетах тексту дещо змінився, але по суті був таким самим, як і на попередніх паперових грошових знаках цього найменування, зокрема, на звороті обов’язково наводився витяг з маніфесту про їхній випуск.

Емісії цього періоду представлені у нашій колекції грошово-паперових знаків державним кредитним білетом 1866 р. номіналом у 25 рублів з вензелем Олександра ІІ та портретом царя Олексія Михайловича (Романова) на зворотному боці.

У 1887–1895 рр. були випущені у обіг державні кредитні білети нових зразків вартістю 1, 3, 5, 10 і 25 рублів, у оформленні яких механічно поєднувалися численні різнорідні деталі. Лицеві боки кредитних білетів вартістю 1, 3, 10, 25 рублів мали зображення масивних архітектурних деталей у “російському” стилі.

Цей випуск у музейній збірці представлений грошовим знаком 1894 р. вартістю 5 рублів. Малюнок на його лицевому боці містить зображення бойового щита на тлі різноманітної давньоруської зброї Ліворуч і праворуч від щита – два шоломи, угорі – вензель Олександра ІІІ, увінчаний імператорською короною. На щиті, краї якого вкриті декоративним орнаментом, вміщений герб Росії. На зворотному боці – герб імперії, облямований складними візерунками, та витяг із маніфесту. Оформлення знака містить і інші обов’язкові елементи – зазначення його найменування, номіналу, року випуску, номер, факсимільні підписи управляючого і касира Держбанку.

У цей же період у обіг надійшли кредитні білети, що мали трохи інший зовнішній вигляд. На їх лицевому боці було вміщене символічне зображення жінки у багатому княжому одязі і шапці Мономаха. На жаль, колекція музею не має жодного грошового знака цього зразку.

Всі кредитні білети, випущені у 1887 – 1895 рр., містили текст про їхній розмін у касі Держбанку на срібну та золоту монету. Але на практиці це положення про розмін вже не виконувалося.

Таким чином, за більш ніж півсторічне існування кредитних білетів у Росії період їх сталого обігу склав трохи більше десяти років (1843–1853 рр.). Усі інші роки кредитний рубль був інфляційною валютою. Наприкінці ХІХ ст. бурхливий соціально-економічний розвиток Росії примусив уряд внести певні зміни у свою грошову політику та устрій грошового обігу.

У музейній збірці російський грошовий обіг, пов’язаний з реформою 1839 –1843 рр., представлений лише епізодично. Зовсім відсутні грошові знаки перших двох етапів реформи – депозитні і кредитні білети та депозитні металеві квитанції. Уявлення про останній етап реформи дають 4 примірники державних кредитних білетів, але вони частково ілюструють лише 3 із 4-х випусків і не можуть дати цілісної картини грошового обігу того часу. Як бачимо, ця частина музейної колекції потребує суттєвого доповнення.