Харківський історичний музей

Золоті сережки з кремаційних поховань салтівської культури басейну Сіверського Дінця

Аксьонов Віктор Степанович

2007

Тринадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції «Сучасний музейний заклад: проблеми вивчення, збереження та популяризації національної історико-культурної спадщини», 18 квітня 2007 р. – Х., 2007.

Прикраси, що виготовлені з дорогоцінних металів – золота та срібла, не дуже часто зустрічаються у поховальних пам’ятках салтівського населення басейну Сіверського Дінця. Тому більшість дослідників вважають їх одним із головних маркерів соціальної та майнової верхівки салтівського суспільства. При цьому, доволі часто золоті та срібні сережки, що знаходяться у поховальних пам’ятках лісостепового варіанту салтівської археологічної культури басейну Сіверського Дінця повторюють форму класичних бронзових салтівських сережок (Плетнева 1967, 138, табл. 4; Плетнева 1981, 150, рис. 37: 3; Плетнева 1989; 113, рис. 57). Вони литі, складаються з овального кільця з кулькою у верхній частині та підвіски, що складається з двох кульок різного розміру, з’єднаних між собою чотирикутною або шестикутною призмою. У меншій кількості у поховальних пам’ятках басейну Сіверського Дінця салтівського часу представлені складні срібні, золоті, або біметалеві (бронза + срібло, срібло + золото) сережки з рухомою підвіскою. Такі сережки за своєю конструктивною схемою повністю повторюють схему литих сережок (Плетнева 1967, 138, табл. 4; Плетнева 1981, 150, рис. 37: 4, 5, 98, 99; Плетнева 1989, 113, рис. 57). Проте у салтівських поховальних старожитностях басейну Сіверського Дінця за обрядом тілоспалення переважають золоті сережки іншого типу. Саме вони і стали об’єктом нашого дослідження.

Рис. 1.1 – Глодоси, 2 – Суха Гомільша (поховання № 290), 3-6 – Середнє Поволжя та Прикам'є; 7 – Зауральє.

 

Складні золоти сережки – 18 екземплярів – були знайдені у кремаційних похованнях могильника Суха Гомільша (Зміївський район Харківської обл.) Середньовічною експедицією Харківського державного університету на чолі з В.К. Міхеєвим (Михеев 1986). Золоті сережки входили до складу поховального інвентаря кремацій № 58 (1 екз.), 85 (1 екз.), 89 (2 екз.), 93 (2 екз.), 99 (2 екз.), 132 (1 екз.), 136 (2 екз.), 142 (1 екз.), 158 (1 екз.), 200 (2 екз.), 274 (1 екз.), 290 (2 екз.). У зазначених похованняхсережки представлені як цілими екземплярами, так і фрагментами. Окремі сережки мали сліди навмисного пошкодження та перебуванні у полум’ї поховального вогнища.

Сережки з поховань могильника Суха Гомільша мають дротове кільце овальної форми з незамкнутими кінцями (Рис. 1: 2). У нижній частині кільця розташована пустотіла підвіска у вигляді булави, котра складається з циліндра з припаяною до нього у нижній частині порожньою кулькою. Сторона дротяного кільця, що знаходиться навпроти не замкнутих кінців, розплющена у пластину, котра по зовнішній стороні прикрашена трьома вертикально припаяними відрізками тонкого рубчастого дроту. Верхня частина кільця оздоблена невеликою пустотілою намистиною кулькоподібної або біпірамидальної форми. Ще одна кулька розташована посередині висоти розплющеної частини овального кільця. Паяна підвіска, що має форму булави, прикрашена припаяними мініатюрними кульками – зерню, котрі утворюють геометричний орнамент. Посередині кулька оперезана двома горизонтальними низками зерні. Інша поверхня кульки прикрашена зерню, котра утворює два пояси трикутників, які звернуті вершинами в протилежні сторони. Орнамент з припаяних маленьких кульок укриває і циліндричну частину підвіски. Проміж себе сережки з поховань могильника Суха Гомільша різняться лише комбінаціями, що утворюють припаяна зернь. У деяких екземплярів сережок цей орнамент виконано пуансоном. У даних випадках ми маємо справу з імітацією припаяних кульок. Висота знайдених у похованнях сережок складає 4,3‑4,5 см.

Сережки зазначеного типу мають дуже вузьке коло аналогій. Подібні сережки походять із поховання Борисівського могильника (Прикубання) (Саханев 1914, табл. V: 9), із поховання зруйнованого могильника біля с. Заліман (Балаклійський район Харківської обл.) (Макаревич 1957, табл. I: 4). Проте, у першому випадку сережка була зроблена з бронзи, а у другому – із срібла. Особливу увагу до себе привертають сережки з кремаційних поховань могильника на р. Дюрсо (Прикубання) (Дмитриев 1979, рис. 2: 24; Дмитриев 2003). Вони за формою, орнаментом та матеріалом (золото) найбільш схожі до сережок із поховань могильника Суха Гомільша. Ще одна, дуже схожа на сухогомільшанські, сережка була знайдена у катакомбному аланському похованні у 1920 р. на Верхньо-Салтівському могильнику (Тесленко 1927, 354, табл. I, рис. 2: 3). Зазначені золоті сережки походять із комплексів, котрі датуються дослідниками досить широко – другою половиною VIII– IXст.

Подібні сережки, але більш пізні за часом (IX– XIIст.), доповнені двома порожнистими кульками на овальному кільці, більші за розміром, відомі у матеріалах середньовічних пам’яток Прикам’я (Белавин 1990, рис. 1: 3 - 5; Смирнов 1957, II: 4; V: 3, 4; Халикова 1976, рис. 6: 3, 3а; Федорова 1990, рис. 2: 1), де вони використовувалися вже у якості скроневих підвісок.

Поховання могильника Суха Гомільша за інвентарем (елементами поясної гарнітури, кінським спорядженням, предметами озброєння, елементами одягу та інше) датується другою половиною VIII– третьою чвертю IXст. (Комар 1999, 129, 133). Цим же часом слід датувати і збірні золоті сережки зазначеного типу.

Подібні сухогомільшанським золоті сережки були знайдені в 8 похованнях біритуального могильника Червона Гірка (Балаклійський район Харківської обл.) (Аксенов 2004, рис. 1: 24, 25). Так, аналогічні сухогомільшанським збірні золоті сережки та їх фрагменти були знайдені в похованнях № 102 (2 екз.), 113 (2 екз.), 129, 154 (4 екз.), 171, 176, 176, 190, 197. Проте, деякі сережки з могильника Червона Гірка мали незначні відмінності від сережок із могильника Суха Гомільша. Так, кулька підвіски сережки з поховання № 190, на відміну від сухогомільшанських, була прикрашена ні трикутниками з маленьких кульок, а орнаментом у вигляді арок із відрізків рубчастого тонкого дроту. Розкована в пластину частина дротяного кільця сережок із поховання № 129 прикрашена орнаментом у вигляді цяток, що виконані пуансоном. Могильник Червона Гірка за поховальним інвентарем інгумаційних та кремаційних поховань датується так само як і могильник Суха Гомільша – другою половиною VIII– третьою чвертю IXст.

Таким чином, збірні золоті сережки описаного типу в комплексах салтівського часу басейну Сіверського Дінця слід датувати другою половиною VIII– третьою чвертю IXст.

На нашу думку описані сережки з могильника Суха Гомільша та Червона Гірка походять від збірних золотих сережок типу Глодоських (Сміленко 1965, 20, табл. III: 1а, б). Хоча Глодоські сережки, на відміну від сережок салтівського часу, мають кругле кільце, у нижній частині якого розташована підвіска, котра складається з перевернутої до гори дном трикутної піраміди з пустотілою кулькою на кінці. Кулька прикрашена орнаментом, котрий повністю тотожний орнаменту на збірних золотих сережках салтівського часу. А.К. Амброз появу таких сережок пов’язує з Візантією та датує їх кінцем VII– початком VIII(Амброз 1971, 121, рис. 8: 8; Амброз 1981, 18). Так саме датує такі сережки в старожитностях Північного Кавказу В.Б. Ковалевська (Ковалевская 1981, 179, рис. 62: 99). Подібні сережки, окрім Глодоського поховання, були представлені в Келегейському похованні кінця VII– початку VIIIст. (Айбабин 1991, 31, рис. 3: 8), в катакомбі № 29 другої половини VII– першої половини VIIIст. могильника Клин-Яр III(Флеров 2000, 62, рис. 39: 23), у комплексах другої – четвертої чверті VIIст. могильника Мокра Балка (Афанасьев 1979, 44, рис. 1: 20).

Враховуючи це, множна вважати, що збірні золоті сережки типу сухогомільшанських є своєрідною модифікацією сережок візантійського типу кінця VII– початку VIIIст. майстрами півдня Східної Європи в умовах становлення салтівської археологічної культури. Звідси такі сережки, у процесі культурних контактів, потрапили до населення Середнього Поволжя та Прикам’я, де місцевими майстрами були модернізовані у скроневі підвіски.