Харківський історичний музей

Розвиток слобожанської вишивки у XX ст.

Сушко Валентина Анатоліївна, Лисенко (Пенькова) Ольга Леонідівна

2010

Шістнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції, присвяченої 90-річчю із часу заснування Харківського історичного музею, 16 квітня 2010 р. – Х. : Оригінал, 2010.

Наприкінці 1920-х – у 1930-ті роки вишивання із домашнього жіночого заняття стає ремеслом і вишивальницькі артілі почали створюватися по всій Слобожанщині. У 1932 р. в харківську артіль “Вишивальниця” влилося дві артілі – “Швейкооперат” та “Харківодяг” [1, с. 133].

За часів німецької окупації 1941–1943 рр. у Харкові з дозволу німецької влади за рішенням міського бургомістрату відкрилася вишивальницька майстерня. Майстрині розповідали, що німці не просто відкрили, а “поновили” роботу майстерень, дали змогу працювати зі старими зразками вишиванок з фондів харківських музеїв.

Під час відходу гітлерівської армії з міста деякі з вишивальниць евакуювалися на захід, не сподіваючися на кращу долю від радянської влади. Майстринями були вивезені за кордон й зразки старовинного українського гаптування та вишивки. На жаль, предмети при цьому не завжди залишалися неушкодженими: так була розрізана на шматки і поділена між чотирма подругами-вишивальницями сорочка Мотрі Кочубеївни. Один з таких фрагментів експонувала у 2004 р. у Харківському історичному музеї онука акад. Д.І.Багалія та донька вишивальниці п. Багалій. [2, с. 24]

1961 р. артіль “Вишивальниця Харківщини” була перейменована у фабрику художніх виробів “Україна”. У січні 1970 р. у зв’язку з об’єднанням Вовчанської фабрики ім. 20-річчя Жовтня з Харківської фабрикою художніх виробів створено виробничо-художнє об’єднання “Україна”, підпорядковане Укрхудожпрому ММП УРСР. Об’єднання мало 8 дільниць у містах Вовчанську, Краснограді, Чугуєві, Богодухові, Валках, селах та селищах Березівському, Зачепилівці та Вільшанах. В асортименті – вишиті скатерті, блузи, сукні, халати, рушники, серветки. У декорі використовувалися традиційні техніки: гладь, рушниковий шов, штапівка, зерновий вивід, виколювання, вирізування, мережка та хрестик. Творчі роботи майстрів об’єднання експонувались на республіканських, обласних, всесоюзних та міжнародній виставках. [1, с. 133] У фондах Харківського історичного музею зберігається комплекс музейних предметів – виробів вишивальниць об’єднання 1970-х – сер. 1990-х років. Основна частина з них виготовлена за ескізами головного художника об’єднання Алли Ніканорівни Корзун вишивальницями В.І.Сидоренко, Л.К.Мухою, Я.К.Іщенко, Т.Д.Верехіною, Т.І.Масловою, Н.Т.Губською та самою А.М.Корзун.

У Харкові в різні час працювали майстрині-вишивальниці – члени Спілки народних майстрів України: О.Тройно, Г.Недайвода, О.Городилова, М.Васильєва, Г.Величко, О.Євсеєва, Р.Кушнаренко, І.Вишневська, Г.Яценко та багато інших. Хтось відтворює лише зразки кінця ХІХ ст. (т.зв. “брокарівський стиль”), хтось працює у стилі “панської вишивки” як О.Є.Євсеєва, хтось як О.Т.Тройно настільки закохався у народне вишивання Слобожанщини, що не лише відтворює його на полотні, а й збирає колекції пам’яток, проводить наукове дослідження цього виду народного мистецтва нашого регіону.

1.    Осередки народних художніх промислів УРСР // Народні художні промисли УРСР: Довідник.– К.: Н. думка, 1986.– 144 с.

2.    Сушко В.А. Українське традиційне вишивання на Собожанщині.– Х.: ХОСЮТур, 2008.– 60 с.