Харківський історичний музей

Можливості використання місцевого матеріалу для створення експозиції з археології давнього кам’яного віку

Сніжко Ірина Анатоліївна

2011

Сімнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів наукової конференції на тему: «Комунікаційний підхід у музейній справі як відповідь на потреби соціуму» (проводиться в рамках ХVII Сумцовських читань), 18 квітня 2011 р. – Х. : Майдан, 2011.

 

Сучасна археологічна експозиція в Харківському історичному музеї існує майже два десятиліття. Її відкриває розділ, присвячений давньому кам’яному віку. На момент створення експозиції музейні фонди містили поодинокі експонати, що не могли достатньо інформативно ілюструвати цей період. За час, що минув, внаслідок цілеспрямованої роботи з комплектування фондів, археологічна колекція поповнилась матеріалами з розкопок пізньопалеолітичних пам’яток, розташованих на території Харківської області. Це створює реальну можливість для перебудови тієї частини експозиції, що розповідає про найдавніше минуле нашого краю.

Головними етапами створення експозиції є розробка її наукової концепції, створення тематико-експозиційного плану та комплектація музейних предметів. В основі концепції музейної експозиції лежить її наукове обґрунтування, визначення аспектів, що впливають на цілісність експозиції, враховуючи характер експонатів та рівень їх сприйняття. Головним у тематичному плані є положення, що основним елементом виступають справжні предмети, що становлять основу експозиції і розкривають її зміст. Комплектація музейної експозиції вимагає дотримання кількох основних принципів: відповідності предметів темі; принципу історизму, що показує процес становлення і розвитку якого-небудь явища; принципу предметності, коли необхідно проілюструвати якусь подію; принципу дохідливості, тобто предмети мають передавати зміст, зрозумілий відвідувачам музею.

Комплектація експозиції відбувається з музейних предметів, що за визначенням є матеріальними об’єктами природної чи людської діяльності, які мають наукову, меморіальну або художню цінність і мають властивості нести знання чи створюють емоційний вплив [1; 5]. Пошук, вивчення та класифікація музейних предметів є одним із найважливіших напрямків роботи музею. Внаслідок цього створюється можливість для розширення чи оновлення музейної експозиції.

Археологічна колекція Харківського історичного музею на сьогоднішній день включає комплекс музейних предметів, що походять з пізньопалеолітичних пам’яток, розташованих на території нашої області. Це дає можливість оновити розділ, присвячений давньому кам’яному віку, із залученням місцевого матеріалу. Музейні предмети, що складають цю колекцію, розпадаються на дві основні групи: основного та науково-допоміжного фондів. До першого належать музейні предмети, що мають високу експозиційну цінність: крем’яні заготовки-нуклеуси, відбійники, знаряддя праці – різці, скребки, проколки, виїмчасті знаряддя тощо. Всім їм притаманні властивості, що відповідають вимогам залучення музейних предметів для експонування: загальна інформативність, репрезентативність, експресивність, асоціативність, причетність до певних процесів.

Колекція музейних предметів пазньопалеолітичного часу комплектувалась за рахунок матеріалів стаціонарних розкопок стоянок біля с. Синичине та с. Кам’янка, розвідок та випадкових знахідок.

Зі стоянки біля с. Синичине, яка була досліджена повністю на площі 57 м², походить колекція із 1747 артефактів. В якості сировини для виготовлення знарядь використовувався високоякісний, крейдяний кремінь темно-сірого, майже чорного кольору. Вироби не обкатані, поверхня вкрита патиною, колір якої варіює від молочно-білої до блакитної. Колекція крем’яних виробів, що походить із культурного шару пам’ятки, представлена наступними групами: фрагменти жовен, нуклеуси та нуклевидні уламки, сколи формування і підправки нуклеусів, відщепи, пластинки, мікропластинки, знаряддя, лусочки, уламки. Високу експозиційну цінність мають нуклеуси – заготовки для сколювання пластин та відщепів, представлені торцевими та конусовидними формами. Знаряддя праці представлено різцями – виробами для обробки деревини та кістки, проколками, скребловидними та виїмчастими знаряддями. Значна кількість відщепів і пластинок має сліди використання у вигляді ретуші утилізації [2, с. 115].

На стоянці біля с. Кам’янка протягом останніх 5 років досліджено культурний шар на площі 90 м2. Крем’яні знахідки, що утворюють колекцію понад 4, 5 тис. екземплярів, мають добрий стан збереженості, не обкатані, їх поверхня вкрита шаром патини. Артефакти представлено наступними групами: нуклевидні уламки, нуклеуси та сколи їх формування, відщепи, пластинки, мікропластинки, вироби із вторинною обробкою, лусочки, уламки. Знаряддя праці та нуклеуси мають високе експозиційне значення. Група нуклеусів доволі значна – понад 50екз., що дає можливість обрати найбільш цікаві та ефектні форми. Цікавими в експозиційному відношенні є спрацьовані нуклеуси зі слідами характерної зірчастої забитості, що виникла внаслідок використання їх в якості відбійника. Є в колекції також і крем’яні жовна-відбійники. В якості допоміжного матеріалу у вітрині можуть бути розміщені зразки технічних сколів, що виникали під час формування та підправки нуклеусів і виготовлення знарядь.

Колекція предметів із вторинною обробкою зі стоянки біля с. Кам’янка доволі репрезентативна. Вона включає майже всі основні типи пізньопалеолітичних знарядь: різці, скребки, скребловидні та виїмчасті знаряддя, проколки тощо. Невелику, але дуже характерну групу утворюють мікропластинки з притупленим краєм – вкладені до наконечників списів. Ця група експонатів має бути розташована таким чином, щоб привертати увагу, оскільки ці невеличкі крем’яні ретушовані пластинки є культуровизначальними для пам’яток епіграветського кола [4, с. ].

Серед археологічних матеріалів, що надійшли до музею в результаті проведення розвідок, також наявні кілька цінних для експонування артефактів. Це, зокрема, косоретушний різець, знайдений біля с. Волобуєвка, різці та нуклеуси із місцезнаходження Синичине-2 тощо [3, с. 211-213].

Наявний археологічний матеріал може дати наочне уявлення не тільки про виробничі процеси, що відбувались на конкретній пам’ятці, а й про спосіб життя давнього населення взагалі. Для мисливців давнього кам’яного віку все існування було пов’язане з полюванням. Міграції тварин визначали час та напрямки переміщення людських колективів. Спосіб та об’єкти полювання формували набір мисливських знарядь та знарядь для обробки здобичі. Такий спосіб життя археологічно фіксується наявністю пам’яток різних типів: стоянками-майстернями з коротким терміном існування та більш довгочасними поселеннями. Зокрема, біля с. Синичине досліджено залишки перебування невеликої групи мисливців, що зупинились на кілька днів для поновлення свого мисливського арсеналу. Свідченням цього є планіграфічна структура пам’ятки, де зафіксовано кілька скупчень знахідок, що відповідали робочим місцям. На кожному представлений весь процес обробки крем’яної сировини від первинної оббивки жовна і створення нуклеусу до виготовлення знарядь. Останні репрезентують в першу чергу процес виготовлення мисливського озброєння. Різці слугували для роботи з кісткою – матеріалом для наконечників списів, та деревиною для древків списів і стріл. Пластини з ретушованими виїмками були спеціалізованими знаряддями, що використовувались для виготовлення древків стріл. Проколки слугували для ремонту шкіряних пасків чи ременів. Показовим є відсутність на пам’ятці таких «жіночих» типів знарядь, як скребки.

Пам’ятка іншого типу досліджується біля с. Кам’янка. Це відносно довгочасне поселення з більш складною просторовою структурою. Набір знарядь тут також більш складний і менш спеціалізований. Процес обробки кременю тут також був дуже активним і свідченням цього є наявність великої кількості нуклеусів та різноманітних технічних сколів. Обробку деревини фіксують долотовидні знаряддя та скобелі, роботу з кісткою – різці різних розмірів та типів. На стоянці відбувалась обробка шкір тварин, що засвідчують скребки, та імовірно, виготовлення одягу або спорядження, на що вказує наявність проколок різних типів. Мешканці стоянки полювали на бізонів, на це вказують знахідки мікропластинок з притупленим краєм, що були вкладенями до кістяних наконечників списів, а також фрагменти кісток цих тварин. Об’єктом полювання були також дрібні тварини, про це свідчать трапецієвидні мікроліти, що були наконечниками стріл, та дрібні, часто перепалені кістки зайців чи птахів. Наявність в культурному шарі дрібних часточок червоної та жовтої вохри дозволяє припустити, що мешканці стоянки розмальовували себе під час проведення магічних церемоній або використовували фарбу в інших ритуальних цілях.

Внаслідок відносної довгочасності існування поселення його просторова структура не є чіткою, хоча можна простежити розташування кількох робочих місць. В таких комплексах вдалося зафіксувати сколи, що були зняті з одного нуклеуса – вони збираються у так званий складень і можуть дуже ефектно ілюструвати послідовність процесу обробки кременю.

Наповнення експозиції відбувається не лише за рахунок музейних предметів. Велике значення має також певний інформаційний супровід, в якому головний акцент має бути поставлений не на текстовому матеріалі, а на графічних та речових реконструкціях, що дають уявлення про спосіб виготовлення та використання знарядь праці. Вони можуть виділяти і логічно підкреслювати окремі предмети чи певні блоки матеріалу, створюючи відповідну емоційну атмосферу. В даному випадку доречними будуть графічні реконструкції різних стадій процесу обробки кременю, реконструкції зовнішнього вигляду знарядь, частини яких свого часу було виготовлено з дерева ‑ руків’їв скребків, древків списів та стріл.

Цінним доповненням може стати фауністичний матеріал, зокрема, кістки мамонтів та бізонів, тварин ‑ об’єктів полювання давнього населення на нашій території. Все цедозволить створити цілісне сприйняття експозиції на основі єдиного концептуального задуму, не втрачаючи водночас її наукової направленості.

Наостанок варто зазначити, що історичниймузейна сьогодні є єдиним музейним закладом на Харківщині, що володіє колекцією музейних предметів пазньопалеолітичного часу. Тож місцевого матеріалу цілком достатньо для створення повноцінної, науково обґрунтованої, емоційно забарвленої експозиції з історії давнього кам’яного віку.

 

Список використаної літератури

 

1. Побудова музейної експозиції з історії первісного суспільства // Інтернент-ресурс. – Режим доступу: http// osvita.ua/vnz/reports/culture/10610

2. Сніжко І. А. Пізньопалеолітична майстерня біля с. Синичине// Археологічний альманах №18. – Донецьк, 2006. – С. 111-117.

3. Сніжко І. А.Нові пам’ятки кам’яного віку на Харківщині. // Археологический альманах №19, Донецк, 2008. – С. 211-216.

4. Сніжко І. А. Дослідження пізньопалеолітичної пам’ятки біля с. Кам’янка//(Археологічні дослідження в Україні 2009)

5. Шейміна Н. М. Деякі проблемні аспекти перебудови музейних експозицій // Інтернент-ресурс. – Режим доступу: http:/ /museum.dp.ua/articles011.html