Панель користувача

Вікторина, тест на знання історії
CУМЦОВСЬКІ ЧИТАННЯ
Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства (2012)
Друкована версія  Друкована версія      Завантажити документ  Завантажити документ       © Умови використання

 

Сучасний музейний ландшафт України складається з різнопрофільних музеїв, вагому частину яких має історичний профіль. Наслідуючи радянську музейну модель, більшість з них репрезентує колекційний тип зберігаємої спадщини – тобто будується на базі сформованих колекцій музейних предметів [2, с. 24]. Якість колекційних музеїв визначається складом музейних фондів, кількістю одиниць збереження, наявністю рідкісних та унікальних музейних предметів й т.і. Враховуючи, що на сьогодні всі більш-менш цінні предмети вже становлять музейні фонди, говорити про перспективи розвитку музейної мережі в цьому напрямку доволі складно – досить важко набрати достатню кількість вагомих предметів, щоб вони стали основою нового колекційного музею.

З точки зору перспектив розвитку музейної комунікації колекційний музей теж має свої недоліки – глибина та повнота передаваємої інформації обмежені наявністю предметів у музейних колекціях [5, с. 311].  Але ж є багато процесів, явищ історико-культурного середовища, що викликає зацікавленість з боку суспільства. І це тим більш актуально, що на сьогодні традиційні історичні музеї стикаються з низкою проблем, пов’язаних з їх затребуваністю. В соціумі поступово формується думка „застарілості” традиційних музеїв, що лише віддзеркалює невідповідність традиційних форм музеїв сучасним запитам суспільства. Але проблема не в тому, „застарілі” чи ні традиційні музеї, а в тому, що українське музеєзнавство не використовує всіх форм і типів музеїв, що пропонує музейна наука на сьогодні. Однієї з таких форм є середовищний музей – одна з найбільш популярних та активно розвиваючихся форм музеїв у світі. Середовищним музеєм прийнято називати музейні установи, діяльність яких базується на відновленні взаємозв’язків між елементами середовища та елементами нематеріальної спадщини [4, с. 178].

На жаль, в українському музейництві така форма як середовищний музей не набула належного розвитку. На початку ХХІ ст. починають з’являтися лише поодинокі концепції середовищних музеїв, що сучасними засобами відтворюють історико-культурне середовище конкретної епохи. Одним з таких музеїв є Центр культури та історії Київської Русі „Парк Київська Русь”, втілений благодійною організацією „Слов’янський фонд”.

Його мета – створення культурної столиці східнослов’янських держав, одного зі стовпів світової цивілізації шляхом відтворення архітектурного образу Дитинця – Кремля Стародавнього Києва V-XIII століть у масштабі 1:1 та відтворення атмосфери Київської Русі на основі всіх існуючих наукових даних [1].

Проект реалізується в с. Копачів, Обухівського району, Київської області (34 км. від Києва).

Центральним об’єктом Парку став Дитинець – Кремль Стародавнього Києва, відтворений у повному обсязі. На території музею відбудовуються стародавні будівлі, жодна з яких не збереглась до нашого часу – це оборонні споруди, палац князя Володимира, палац княгині Ольги, Федорівський монастир, Десятинна церква, Ярославів двір, Ротонда, Гридниця та інші, – вигляд споруд відтворений таким, яким він би міг бути в V-XIII ст. в стародавньому Києві (на основі першоджерел і свідчень археології) [1].

Діяльність музею базується на відтворенні взаємозв’язків між елементами середовища давнього Києва та нематеріальною спадщиною. В основу проекту покладені наукові базові знання, його кураторами стали відомі дослідники Київської Русі, тому відтворені на основі наукової інформації елементи музею несуть в собі дійсну історико-культурну інформацію.

Складовою частиною середовищного музею є експозиції. Одна з них – побудована за класичними принципами, знайомить з процесом реалізації першого етапу  проекту «Парк Київська Русь». Друга експозиція – відтворення обліку та ритму життя давнього Києва, традицій, обрядів і побуту його жителів. Вона демонструє, як виглядав давній Київ за княжих часів, як виглядали князі Володимир Великий, Ярослав Мудрий, Володимир Мономах, якими були вірші, гімни, вишиванки, колір одягу, мова та манера поведінки й т.і. [3].  Таким чином Центр культури й історії „Парк Київська Русь”  перетворюється на унікальне середовище, де з максимальною історичною достовірністю відтворена атмосфера Київської Русі V-XIII cт., що повністю занурює відвідувачів у ті далекі часи.

Одним з основних завдань середовищного музею є всебічне пропагування тієї історико-культурної інформації, носієм якої він являється. Тож серед усіх видів музейної діяльності в середовищному музеї на перше місце виступає музейна комунікація. „Парк Київська Русь” розробив розгалужену програму музейних комунікацій. До цієї програми входять як новітні форми комунікації, так і вже звичні, традиційні – екскурсії та музейні об’єднання. Традиційна екскурсія передає ту історико-культурну інформацію про вигляд та життя Давнього Києва, яка створена на основі достовірних даних на території парку.

Специфіка середовищного музею дозволяє розробити досить велике розмаїття музейних кружків, студій і клубів. Концепцією музею передбачено створення тематичних клубів за інтересами: верхова їзда (на конях чи поні), стрільба з лука верхи й метання ножів, бої на мечах і шаблях; створення творчих студій, присвячених правильному носінню історичного костюму (військовий і світський костюм), вивченню історичного етикету, основ історичної естетики; проведення інтерактивних ігор, тематичних бесід і чаювань [3].  Завдання музейних об’єднань – зробити дух того часу цікавим для сучасних поколінь, реалізується через можливості всебічної самореалізації.

Пріоритетною категорією для музейних об’єднань залишається дитяча аудиторія та молодь, оскільки головне в діяльності „Парку” – не розірвати ланцюжок наслідування, передачі традицій від наших пращурів до сьогодення. Тож для дітей тут спеціально розроблена дитяча програма, діє музичний спектакль „Коза Дереза”. На майданчику для активних ігор відтворюють давньоруські дитячі ігри, що дозволяє наблизити підростаюче покоління до традицій давніх русичів.

В середовищному музеї головний акцент роботи з відвідувачами ставиться на новітні, нетрадиційні форми музейної комунікації. Тому, залежно від тематики, „Парк Київська Русь”  розробляє досить унікальні музейні заходи, запропоновані відвідувачам музею, головна мета яких – відтворити атмосферу життя в давньому Києві. 

Однією з таких рідкісних пропозицій є давньоруська костюмерна. Вона пропонує відвідувачам приміряти реконструйовані зразки києворуського міського й князівського одягу, військові обладунки. Всі костюми розроблені на основі історичних даних і археологічних досліджень, тому вони максимально точно відтворюють одяг, взуття, обладунки і аксесуари, які носили наші предки – жителі Київської Русі [1].

Серед найбільш розповсюджених нетрадиційних форм музейної комунікації тут застосовуються фестивалі, відпочинок вихідного дня, історичні реконструкції, організація свят.

У «Парку» проводиться щорічний Міжнародний фестиваль «Парк Київська Русь», який збирає учасників та гостей з України, країн СНД і Європи. Яскраві видовища дають можливість зануритися в прекрасну і величну епоху Київської Русі, щ не залишає байдужими найвимогливіших відвідувачів.

Форма відпочинку вихідного дня розрахована відвідування «Парку Київська Русь» із родиною або друзями. Вона пропонує відпочинок у давньоруському стилі – прогулятися по передграддю Давнього Києва, піднятися на сторожові вежі й вали, посидіти на справжньому князівському троні, приміряти давньоруський одяг, опанувати стрільбу із традиційного лука й мистецтво метання ножів, або просто влаштувати пікнік.                  

Кожні вихідні музей пропонує долучитись до середньовічних розваг у Центрі історичного відпочинку. Центр пропонує: лучний тир, метання ножів та списів, історичне фехтування, середньовічну боротьбу, богатирські забави, давньоруські ігри.

Для прихильників активного відпочинку відтворено табір вікінгів і стан кочівників. Тут на  відвідувачів чекають багаття і справжні монгольські юрти, а також намети вікінгів для ночівлі.

Досить популярною формою є організація свят на будь-яку тематику в давньоруському стилі: це можуть бути й дні народження, й весілля, ювілеї, тематичні заходи. Свята стилізовані під оригінальні заходи: відбуваються у відтвореній княжій палаті, опісля можна насолодитися панорамою Передграддя та мальовничими пейзажами, піднявшись на вали або сторожові вежі. Територія парку передбачає проведення корпоративних свят, пікніків, тренінгів, активних ігор, квестів і концертів [3].

Завдяки розробленій концепції середовищного музею у  центрі культури й історії „Парк Київська Русь” кожен відвідувач може відчути себе справжнім жителем давнього Києва, давньоруським воїном, князем або княгинею. Музей допомагає відвідувачам відкрити для себе давньослов’янські традиції – магічний світ пісень і обрядів, долучитися до культури своїх предків.

На відміну від інших форм музеїв середовищний музей дозволяє ще більш глибоко зануритися в історію Київської Русі й вжитися в образи давньокиївських городян, оцінити силу й міць давньоруських воїнів, примірявши реконструйовану кольчугу й шолом, взяти в руки щит і меч; уявити себе великим київським князем, одягнувшись у парадний церемоніальний плащ правителів Русі, і зайняти місце на княжому троні; вжитися в колоритні образи городян, воїнів, князів і блазнів у таборі вікінгів, стані кочівників, на сторожових вежах, на валах і навіть у князівській палаті; побачити бій давньоруських богатирів, веселі потіхи блазнів і танцюристок, побувати на справжньому князівському бенкеті. Унікальність розробленої концепції ще й в тому, що відвідувачі проходять своєрідну перевірку на засвоєння ними отриманої історико-культурної інформації – вони мають можливість застосувати отримані знання та навички в «живому процесі», беручи участь у фестивалях і анімаційних програмах парку.

Отже, концепція середовищного музею „Парк Київська Русь” – це не просто тематичні заходи в історичному стилі, а своєрідна подорож на машині часу, яка переносить у далекі часи Київської Русі. Завдяки яскравому відтворенню на основі наукових даних конкретного середовища з усіма його компонентами та взаємозв’язками, форма середовищного музею здатна передавати історико-культурну інформацію за допомогою її візуалізації предметно-експозійними засобами. Така властивість значно розширює можливості музейного показу, що є своєрідним орієнтиром для перспектив розвитку музейного ландшафту.

Співіснування усіх видів і форм музеїв на музейному просторі України здатне врівноважити розвиток самої мережі [2, с. 64]. Поряд з середовищним типом традиційний історичний музей не здається „застарілим”, він існує на противагу новітнім формам і виконує головну музейну функцію по збереженню рухомих історико-культурних пам’яток. Новітні форми розвитку музеїв здатні вдовольнити попит сучасного суспільства на інші засоби передачі історико-культурної інформації, створити середовище, якого вже не існує, відтворити в динаміці явища чи події минулого.

Враховуючи багатство української нематеріальної спадщини можна говорити про перспективи розвитку музейного ландшафту через створення новітніх форм музеїв, що будуються зовсім на інших принципах, ніж традиційні.

Музейна мережа Харківщини на сьогодні досі не має достатньо розвиненої музейно-заповідної мережі, що не відповідає ні історико-культурному значенню регіону, ні його масштабам, ні наявності історико-культурних пам’яток. В музейній структурі області повністю відсутні такі типи, як ансамблевий та середовищний музеї, музеї-заповідники чи історико-культурні заповідники, та й профільна структура існуючих музеїв не відрізняється своїм розмаїттям. При цьому Харківська область має всі передумови для всебічного розвитку музейного ландшафту: тут і значна кількість історико-культурних пам’яток, і багаті духовні традиції Слобожанщини, й значні історичні події, й значення міста Харкова в історії і часі.

Дослідження вже існуючих форм середовищних музеїв в Україні й за кордоном здатне стати базою для розвитку в сучасному напрямку музейної мережі й на Харківщини.

 

Література

1.      Малышева А. Детинец земли русской // Туризм в Украине. – 20 квітня. – 2010.

2.      Маньковская Р. В. Музееведение в Украине / Р. В. Маньковская. – К., 2000. – 140 с.

3.      Парк Київська Русь: Інтернет-ресурс // Режим доступу: http://www.parkkyivrus.com/

4.      Современные тенденции в развитии музеев и музееведения: материалы Всерос. науч.-практ. конф. / Рос. институт культурологии / отв. ред.: В. А. Ламин, Н. М. Щербин. – Новосибирск,  2011. – 398 с.

5.      Шляхтина Л. М. Основи музейного дела: теория и практика. Учеб. пособие / Л. М. Шляхтина. – М.: Высш. школа, 2005. – 478 с.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ ОПИС:  Жукова Олена Вікторівна. Перспективи розвитку музейного ландшафту України у створенні музеїв середовищного типу (на прикладі музею „Парк Київська Русь”) [Електронний ресурс] // 18 Сумцовські читання: Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства. - Харків, 2012. - Режим доступу: http://museum.kh.ua/academic/sumtsov-conference/2012/article.html?n=2

Друкована версія Друкована версія      Завантажити документ Завантажити документ