6 січня 2021, 16:47
7 січня українці святкують Різдво за юліанським календарем. У Святвечір старший науковий співробітник Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова Сергій Дейнеко розповідає історію ялинкових прикрас з XIX століття до наших днів.
Ялинка — невід’ємний елемент святкування Різдва і Нового року в багатьох країнах. Традиція прикрашати хвойні дерева на Новий рік зародилася понад дві тисячі років тому. Цей звичай прибув до нас з Німеччини ще наприкінці ХVII ст., але у побут, як щорічний ритуал, увійшов лише з середини ХІХ ст. Першу публічну ялинку влаштували у Петербурзі в 1852 р., з тих часів ця традиція міцно укоренилася на теренах Східної Європи.
Ялинка завжди асоціювалася переважно з дитячим святом. Термін «ялинкові іграшки» досить рано став використовуватися в мовній практиці, як синонім «ялинкових прикрас» — тобто не тільки як предмет розваги, але і щось ошатне і дуже витончене.
Набір ялинкових прикрас був строкатий, але не випадковий. Розташовані на гілках Різдвяного дерева іграшки відтворювали релігійний, євангельський сюжети, а сама ялинка була наповнена релігійною символікою від верхівки до підніжжя.
Верхівку дерева зазвичай вінчала Віфлеємська зірка. Хрестовина біля підніжжя несла в собі зображення розп’яття, як символу страстей Христових. Під ялинкою міг розташовуватися різдвяний вертеп — іграшкова печера зі Святим сімейством і іншими учасниками Різдвяного дійства.
Фрукти, як особлива «райська їжа», були представлені на ялинці обов’язковими яблуками та виноградом. Свічки являли собою емблеми Христа, Церкви, Благодаті і Віри. Людиноподібні крилаті створіння трактувалися як ангели, які сповістили про народження Христа.
Електричні гірлянди з’явилися вже на межі XIX — XX ст., але залишалися рідкістю. У багатьох будинках традицію запалювати свічки на ялинках зберігали до середини XX ст.
На початку XX ст. асортимент ялинкових іграшок налічував не одну сотню найменувань — від дорогих скляних німецьких до дешевих картонажних. До середини 1920-х рр. ялинка успішно уживалася з новими революційними святами.
З початком НЕПу ялинкові іграшки знову з’явилися на передноворічних прилавках — в основному кустарні прикраси «старого зразка». Однак антиріздвяна компанія 1927-1928 рр. завершилася фактичною забороною святкування Різдва. Інколи через брак ялинок таємно наряджали те, що хоч якось могло її замінити — фікус, бегонію, алоє, все що росли у горщиках.
Напередодні нового 1936 р. влада повернула різдвяну ялинку, яка дістала статус новорічної. Традицію наповнили новим змістом, замінивши і належну їй атрибутику. У своїй найбільш повній формі радянський ялинково-іграшковий канон проявив себе до середини 1950-х. У Російській імперії ялинкова іграшка була максимально віддалена від усього повсякденного, буденного, а також і від усього політичного. Для нових радянських ялинкових прикрас характерна, навпаки, ідеологічна заангажованість.
Пропаганда здорового способу життя і масового спорту породила іграшки, що зображують хокеїстів, лижників, парашутистів. Підкорення Арктики знайшло своє відображення в іграшках, що зображують дрейфуючи крижини і полярні станції. Тема формування людини-майстра і «політехнізація» життя знайшла своє відображення в стилі «техно» — автомобілях, літаках, дирижаблях, аеростатах, паровозах, часто зі знаковими написами «СРСР», «Сталін». Навіть, здавалося б, абсолютно «аполітичні» овочі та фрукти уособлювали радянський добробут.
Після виходу на екрани кінокомедії «Цирк» на ялинки стали вішати іграшкових клоунів, акробатів і симпатичних негренят. «Воєнізовані» іграшки — солдати, пістолети, танки, літаки — з’явилися напередодні Другої світової, але особливу популярність набули в роки війни. Іграшки на казкові теми — перш за все на теми з казок Олександра Пушкіна — широко випускалися в 1937 і 1949 рр. — до 100-річчя від дня смерті та 150-річчя від дня народження поета.
У 1960-і рр. однією з найпопулярніших «ялинкових» тем стає сюжет підкорення космосу.
Особливе місце займали універсальні символи радянської культури — червона зірка, серп і молот. П’ятикутна зірка не тільки водружалась на ялинкову верхівку, а й зображувалася на кульках, прапорцях та інших прикрасах. Причому зірка не була схожа на Різдвяну, це був антирелігійний символ комунізму.
До середини 1960-х рр. переважало артільне і ручне виробництво ялинкових іграшок. Перехід від напівкустарного до машинного виготовлення новорічних прикрас супроводжувався максимальним спрощенням асортименту і поступовим переходом від іграшки тематичної до іграшки абстрактної. Радянська іграшка втрачала свою унікальність і в формі, і в змісті.
У другій половині 1950-х — початку 1960-х рр. «політична» ялинкова іграшка стала витіснятися «побутовою», а в 1970-і рр. іграшки з явною радянською символікою майже не вироблялися.
У 1990-ті рр. радянські іграшки швидко витіснили імпортні ялинкові прикраси. Ринки заполонила китайська іграшка — красива, різноманітна, дешева та практична. Скляні прикраси замінили вироби з пластмаси і синтетики.
Сергій Дейнеко, на фото — радянські іграшки з колекції Харківського історичного музею