Харківський історичний музей

Харківський історичний музей приймає картки єПідтримка

Трійця: історія і традиції одного з найголовніших православних свят

16 червня 2021, 20:45


У неділю, 20 червня, до нас завітає одне з найважливіших свят православного церковного календаря — Трійця. У цей день віруючі прославляють три іпостасі єдиного Божества: Отця, Сина і Святого Духа. День Святої Трійці ще називають П’ятидесятницею, бо припадає він на п’ятдесятий день після Великодня, до якого, як відомо, прив’язано багато християнських торжеств. Точної дати у Світлого Воскресіння немає, тому і Трійця відзначається щороку в різний час.

Напередодні цього свята розповідаємо про його історію та традиції.

Свято на честь Святої Трійці встановили учні Ісуса Христа — апостоли. Цим вони хотіли закріпити в пам’яті людей подію, що відбулася на п’ятдесятий день після Воскресіння Господнього.

За біблійними переказами, в той день Святий Дух зійшов на цих самих апостолів, які до того моменту вже 50 днів поспіль молилися в Сіонській світлиці, згодом вона стала першим християнським храмом. Варто відзначити, що після зішестя Святого Духа апостоли помітили деякі зміни: вони раптово навчилися зцілювати і пророкувати. При цьому вони ще й заговорили різними мовами: знання мов їм було дано, щоб нести Слово Боже по світу.

Офіційне встановлення такого свята, як Трійця, відбулося в 381 р., коли в Константинополі був скликаний II Вселенський собор. На ньому було сформульовано вчення про Трійцю. Саме тоді затвердили догмат про рівність і єдіносущність всіх Божих осіб. А ось наші пращури слов’яни стали відзначати Трійцю набагато пізніше — лише через 300 років після хрещення Русі, тобто в кінці XIII — початку XIV століть.

Свято Трійця святкувалося і нашими предками слобожанами, які заснували наш край у середині ХVІІ ст. і чимало традицій святкування дійшло до наших днів. Цього дня вони збирали польові трави, адже вірили що саме в цей день вони мають цілющу силу. Тож, невипадково день Святої Трійці здавна ще називають Зеленими святами, Зеленою неділею, Клечальною неділею, Клечальними святками.



У народі також було прийнято прикрашати гілками дерев, травою і квітами свої житла та храми. У цей час, коли припадало свято, достигали перші трави, починалася косовиця, буяла зелень дерев, цвіли лугові й польові квіти, зростали зернові. Тож, щоб додати сили майбутньому врожаю та запастися цілющими травами, добрим сіном на зиму для худоби наші предки провадили обряди сповнені символіки добробуту: ставили клечання у вигляді гілочок на подвір’ях, центральних сільських майданах та вигонах, прикрашали хатні стріхи гілками й різними запашними травами.

На воротах вішали вінки з гілля й квітів, зелені м’яти, любистку, чебрецю, васильків, аїру, ромашки, полину та інших духмяних трав, які, за повір’ями, могли відганяти нечисту силу. Прикрашали хату і зсередини: ароматним зіллям заквітчували ікони, вішали його на жердку, біля вікон, розсипали товстим килимом по долівці. Ці вінки й трави не викидали, а сушили, зберігали і використовували в разі потреби. Наприклад, коли хворіла худоба, їй додавали до корму троїцького зілля. До того ж, хворих людей і тварин завжди обкурювали троїцьким клечанням.



Також віруючі цього дня відвідували православні храми, де проходила одна з найурочистіших і найвеличніших служб: на підлогу храму клали свіжоскошену траву, ікони прикрашали гілками. Люди до церкви також несли для освячення гілки берези, клена або дуба, а також польові квіти та висловлювали таким чином, подяку Богу за те, що він відродив їх через хрещення у нове життя. Освячену зелень засушували і зберігали весь рік. Вона слугувала як оберіг від пожеж, недугів та злиднів. Після служби відбувалися обов’язкові гостини, родинні та громадські застілля. На Троїцьке застілля готували борщ, вареники, пироги, голубці, млинці, налисники, яєчню та вживають багато молодої зелені.

Молодь цього дня вдавнину зазвичай збиралася на молодіжні гуляння. Дівчата плели великі вінки з трав і квітів, чіпляли собі на голову і з поживкою в руках у супроводі хлопців йшли до лісу чи на край поля, де росли берези або верби, стелили скатертину під деревами, виставляли страви та напої і починали водити кривий танок, постійно торкаючи листя й гілки дерев. Потім розбігалися, кожна обирала собі гілку, завивала на її кінці вінок, зав’язуючи червоними нитками, стрічками й квітами. Після цього всі разом трапезували.



На Трійцю заборонено займатися будь-якою роботою, крім приготування їжі. А також не можна купатися в річці. Це пов’язано з повір’ями про русалок і водяних, які цього дня виходять на берег, гойдаються на гілках, заманюючи молодих людей у воду.

Сьогодні Трійця — велике свято. І хоча деякі обряди наших предків відійшли у минуле, віруючі українці охоче збирають трави, плетуть вінки, відвідують православні храми, освячують зілля, квітчають свої домівки і прославляють Пресвяту Трійцю — Бога Отця, Бога Сина і Бога Духа Святого.

Дізнатися більше про одне із найголовніших православних свят можна на екскурсіях у нашому музеї.

Олена Пантєлєй