Сучасні мультимедійні технології в оформленні музею-філії “Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”: втілення і перспективи

23 серпня 2005 року був відкритий музей “Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років”, однією з особливостей якого є унікальне оформлення із використанням сучасних мультимедійних технологій.

Мультимедіа – Керована комп’ютером електронна система, що дозволяє користувачеві контролювати, об’єднувати і маніпулювати різними типами медіа, такими як текст, звук, відео, комп’ютерна графіка та анімація. (Енциклопедія Британіка – britannica.com).

За дослідженнями психологів близько 80 % інформації про навколишній світ людина отримує через зір, 10 % – через органи слуху. У той же час вважається, що рівень запам’ятовування інформації після прослуховування становить у середньому до 20 %, після бачення – близько 30 %, після прослуховування і бачення – 50 %, а при поєднанні прослуховування, бачення і дотику (пов’язано із інтерактивністю) сягає 70 %. Рівень запам’ятовування безумовно залежить від таких факторів, як мотивація і сприйнятливість.

Для підвищення сприйнятливості використовуються засоби емоційного впливу, що є однією із важливих функцій мультимедіа. Інтеграція комп’ютерної графіки, анімації, технології віртуальної реальності створює передумови для досягнення високоемоційних вражень у відвідувачів. Таким чином, зростає їх інтерес до головних тем (за сучасною термінологією – messages) експозиції. Прикладом є Музей Голокосту у Вашингтоні (ushmm.org), де вдається вплинути на відвідувачів досить простими, але ефективними засобами: за допомогою зображень, що шокують, водночас із розповіддю про жахи єврейського геноциду. Тож, глядач відчуває себе тотожним (уявляє свою подібність) до окремих жертв Голокосту, про чиї долі можна дізнатися у цьому ж музеї із спеціальних баз даних. В аналогічний спосіб можна використовувати відеоряд і в експозиції музею на “Висоті Конєва”. Наприклад, у залі, де відтворено інтер’єр харківського гестапо, відеохроніка та спеціально підібрані образи можуть доповнити уявлення відвідувачів (але вже у ролі глядачів) про жахи окупаційного періоду на Харківщині. З’являється можливість немов би наблизитися до реальних подій того часу, наприклад, якоюсь мірою навіть відчути себе серед бойовищ Великої Вітчизняної війни. Таку атмосферу можна створювати у більшості залів музею “Харківщина у Великій Вітчизняній війні”. Для чіткого розуміння аргументованості використання засобів емоційного впливу, наведемо приклад із діючої експозиції музею: один із залів розкриває тему захоплення і перших днів фашистської окупації Харкова. За допомогою спеціальних засобів створюється ефект присутності під час бомбардування – чути свист падаючих бомб, зала наповнена яскравим світлом і спалахами вибухів. Водночас, це пов’язується із речовим наповненням зали: відвідувач бачить німецьку авіабомбу, що застрягла у розбитому вікні будинку і має також символічне значення.

У цьому сенсі використання мультимедіа технологій виглядає особливо доречним, зважаючи на тематичну спрямованість музею – військово-патріотичну. Це, звичайно ж, передбачає емоційний вплив на відвідувачів.

Іншою важливою особливістю мультимедійної системи є комплементарна функція людини-екскурсовода. У музеї “Харківщина у Великій Вітчизняній війні” можливе як доповнення розповіді гіда аудіозасобами, так і створення повністю автоматизованої системи обслуговування відвідувачів за принципом сеансів для окремих груп (LOFI – “last out, first in”: “останній вийшов, перший зайшов”). Тоді акцент діяльності співробітників, безпосередньо працюючих із відвідувачами в експозиції, зміщується із інтерпретаційного (озвучення стандартних текстів екскурсії) до доповнювального та пояснювального (наприклад, відповіді на спеціальні запитання після сеансу).

З технічної точки зору мультимедійні засоби впливу на даний момент можна умовно розділити на 2 частини: звукову і світлову. Обидві передбачають керування персональними комп’ютерами з 2-х окремих операторських місць.

Керування звуковими доріжками на ПК відбувається за допомогою програми-секвенсора. Далі окремі канали розподіляються за допомогою цифрового мікшерного пульта, що має окремі налаштування під акустичні особливості кожного залу. У кожному залі створено 3-канальну систему звуку, що дозволяє наблизитися до створення “ефекту присутності” об’ємним звуком. У центральній залі діє звукова система у форматі 5.1 (тобто 5 акустичних систем із стандартним розташуванням + сабвуфер для відтворення низьких частот). Будь-яким каналом всієї звукової системи можна керувати окремо.

Світлова частина представлена у вигляді окремих світлових приладів, що керуються за допомогою протоколу DMX через спеціальний інтерфейс, що підключається до ПК. Світлові прилади представлені спеціальними прожекторами, що встановлені у кожному залі, та головними сканерами (moving heads), що виконують під час сеансу акцентуючу роль. Для кожного зала створюється окрема програма, що керує світловими приладами, задіяними у сценографії цього зала. Усі програми постійно зберігаються у пам’яті ПК. Будь-яким каналом всієї світлової системи можна керувати окремо.

За концепцією музею “Харківщина у Великій Вітчизняній війні” головною особливістю технічної складової експозиції має стати відеопроекційне обладнання, що передбачене у кожному залі музею. Це дозволить відвідувачам побачити відеоряд, пов’язаний із тематикою відповідного залу. На загал, таким чином, розв’язується проблема статичності музейної експозиції, характерна для класичного музею; безперечно, тематика війни, як ніяка інша, вимагає певного динамізму в експозиції. Наразі, музей має 1 відеопроектор у центральному залі, яким транслюється короткий репортаж наприкінці відвідин музею.

Керуючись сучасним досвідом музеїв світу, доречно говорити про перспективи розвитку мультимедійної технології. Це, в першу чергу, впровадження інтерактивності.

Інтерактивність виявляється як комунікативний процес, у якому кожне повідомлення пов’язане зі зміною попередніх повідомлень і залежить від них певним чином.

В даному контексті це означає створення зворотного зв’язку, взаємодії мультимедійної системи із відвідувачами. Інтерактивна мультимедійна технологія передбачає комунікацію між мультимедійною системою і її користувачем (відвідувачем музею); користувач контролює послідовність і відображення інформації. Противагою цьому є, наприклад, фільм – лінійний процес, що пасивний користувач переглядає від початку до кінця. Інтерактивна система вимагає запиту від своєї “аудиторії”. Користувач має робити вибір, ставити запитання або визначати пошукові критерії для активації системи і отримувати необхідну інформацію; можливе керування окремими параметрами системи.

Для втілення мультимедійних технологій у музейному середовищі дуже важливим є впорядковане співробітництво мультимедійних спеціалістів і музейників. Визначати цілі проекту мають музейники, керуючись його концептуальними засадами. У той же час виконавчим менеджером може бути технічний експерт музею з відповідним досвідом у впровадженні мультимедійних проектів. У практиці закордонних музеїв, зазвичай, залучається позаштатний консультант або мультимедійний спеціаліст. Без сумніву, варто використовувати сучасний світовий досвід у впровадженні мультимедійних технологій у музейному середовищі. Наприклад, Міжнародною Радою Музеїв (International Council Of Museums) створено Мультимедійну групу (Multimedia Working Group), що безпосередньо займається розробкою методологічних засад використання мультимедіа музеями.