“План Маршала” і сучасні проблеми у контексті економічних змін післявоєнної і нинішньої Європи

В останні роки вітчизняні економісти все частіше звертаються до аналізу закордонного досвіду, плекаючи надію, що він допоможе знайти шляхи відродження України. Прикладів “економічного дива” немало, але і не так багато. Всі вони доводять необхідність сприятливого сполучення внутрішніх і зовнішніх факторів.

Великій інтерес представляє вивчення “плану Маршала” (названого іменем його автора – державного секретаря США і який був націлений на створення економічної допомоги США післявоєнній Європі) оскільки він дозволив вирішити у післявоєнній Європі подібні завдання: було відновлене виробництво, здійснена його структурна перебудова, а Західна Німеччина зуміла успішно перейти від тоталітарної економіки до ринкової, відродити і зміцнити демократичні цінності. “План Маршала”, створив нові основи для подальшої міжнародної економічної співпраці.

Стан сучасної української економіки в деякому відношенні нагадує післявоєнну Західну Німеччину і необхідність переходу від тоталітарної економіки до ринкової, порушення економічних зв'язків, що склалися, сильно розвинутий військово-промисловий комплекс, збереження в цілому промислового потенціалу і при цьому неповне його використання, різке падіння рівня життя. В той же час є значні відмінності, головні з яких – збереження в Німеччині, в тоталітарний період приватної власності, а також традиційної культури праці і підприємництва.

Вивчення відновлюваних процесів у післявоєнній Європі дає підстави для серйозних роздумів, воно дозволяє провести певні історичні паралелі та підводить до достатньо значних висновків. Потрібно мати на увазі, що за економічними програмами “плану Маршала” стояла ретельно опрацьована політична філософія. Система політичних передумов і умов для успішної реалізації наміченого включала :

- підхід до США і Європи, як до єдиного цивілізованого цілого, визначення спільності економічних, культурних і духовних цінностей, історичних традицій;

- у якості об’єкту “плану Маршала” Європа розглядалась, як єдиний економічний простір, що закріплювалось міжнародно-правовими угодами між європейськими державами учасниками;

- Європа не являлась пасивним об’єктом допомоги США, а була ініціативною стороною в розробці і реалізації плану (в частині його довготермінових аспектів). Доктрина “самодопомоги” стала найважливішою рисою проекту: в нього були закладені установки на недопустимість “ефекту звикання”, передбачалось стимулювання найшвидшого подолання залежності від зовнішньої допомоги;

- Як першочергові пріоритети розглядались: відродження виробництва, і притому на новому технологічному базисі, розширення зовнішньої торгівлі, підтримання міжнародної фінансової стабільності, встановлення справедливих обмінних курсів;

- Обсяги допомоги (102,0 млрд. доларів у цінах 1990 р.) відповідали масштабам завдань, а механізм її надання (40 % допомоги припадав на перші 15 місяців) забезпечувати запуск і стартовий розгін проекту.

Для реалізації “плану Маршала” була створена ешелонована організаційна інфраструктура як в США, так і в Європі. Права і зобов’язання сторін в процесі реалізації проекту детально регламентувались. Розроблялись орієнтири і стимули зростання виробництва, аж до спеціальних проектів по збільшенню випуску найважливіших продуктів. Форми допомоги були достатньо різноманітні, причому безкоштовна допомога за своєю часткою виявилась виключно великою. Гарантії виконання відновлюваних програм визнавались більш значними, ніж повернення наданих коштів. Використання коштів суворо контролювалось США, але не стільки шляхом детального регламенту, скільки через “Інфляційне табу”. Для підтримання міжнародної фінансової стабільності і управління міжнародним обміном була розроблена система врегулювання торгових дефіцитів, а в подальшому – міри в межах Європейського платіжного союзу.

В сучасній Україні ще не створена подібна інфраструктура. Це змушує сумніватись у тому, що закордонні кредити дадуть очікуваний ефект. Серйозну розмову про допомогу Заходу необхідно випередити розробкою відповідних доктрин, формуванням політичних передумов і умов.

Очевидно, що перетворення, які проводяться нині на території України, виходять за межі державних проблем. Ці реформи могли б стати об’єктом широкої міжнародної співпраці на основі проектів, порівнюваних з “планом Маршала” для післявоєнної Європи. В цьому сенсі допомога Заходу українським реформам була б бажаною і корисною. Вона вже нині могла б здійснюватись за наступною схемою: двосторонні кредити на фінансування критичного імпорту, довготермінові кредити Світового банку і Європейського банку реконструкції і розвитку на програми структурної перебудови економіки, а також засоби від міжнародного валютного фонду в стабілізаційний фонд гривні, на підтримку платіжного балансу і відстрочки платежів.

Україні, очевидно, не слід розраховувати на прилив західних капіталів, порівнюваних з їх обсягом згідно “плану Маршала”. Таких коштів на Заході нині немає. Тому основну опору необхідно зробити на внутрішні джерела інвестиції.

“План Маршала” дозволив вирішити дилему : державний контроль або ринкова економіка на користь вільної конкуренції при розумному державному втручанні в інтересах соціального захисту населення.