Серед ліберальних реформ 60-80-х р.р. XIX ст. особливого значення набув комплекс військових реформ, які пов’язані з ім’ям військового міністра Д.А. Мілютіна. Завдяки ним Російська імперія замість відсталої армії стала однією з найпотужніших збройних сил у Європі. Військові реформи не оминули і Харківщину, яка на цей час перетворювалася на осередок адміністративного, економічного, суспільно-політичного розвитку та мала сприятливе стратегічне положення на карті Російської імперії.
Першою у Російській армії відбулася військово-адміністративна реформа, яка законодавчо закріплювалася “Положенням про резервні війська” від 6 липня 1864 р. Нею передбачалося створення на території імперії 5 військових округів. Одним із таких округів і став Харківський військовий округ, до складу якого увійшли території Харківської, Чернігівської, Полтавської, Курської, Воронезької та Орловської губерній. До складу округу увійшли діючі польові, резервні та місцеві війська (72 батальйони, 78 ескадронів, 25 батарей, інженерна дистанція 2-го класу, 74 повітових та 2 конвойні команди) та ряд місцевих установ військового відомства. Першим командувачем Харківського військового округу був призначений генерал від кавалерії, генерал-ад’ютант В.Ф. фон-дер-Лауніц. При командувачі округу створювалися військово-окружна рада, до складу якої входили начальник окружного штабу та начальники управлінь, військове інтендантство, військові управління (артилерійське, інженерне, медичне та місцевих військ) та військове казначейство.
1867 року відбулася військово-судова реформа. Вона закріплювалася Військово-судовим статутом, у якому визначалися три рівня судових інстанцій: полкові суди, військові окружні суди та головний військовий суд у Петербурзі. Впровадження військово-судової реформи поставило на новий щабель правові відносини в російській армії, вводило ліберальні принципи судоустрою. Згідно цієї реформи 1 грудня 1868 р. у Харкові відкрився військово-окружний суд, який складався з голови, судій, слідчих, прокурора та його помічників. Першим головою військово-окружного суду став генерал-лейтенант О.С. Ковалевський, а першим прокурором статський радник А.М. Волков.
Найбільшого значення серед військових реформ Д.А. Мілютіна мала реформа комплектування та відмобілізування військ. Так 1 січня 1874 р. був прийнятий “Статут про військову повинність”. Цим законодавчим актом відмінялася рекрутська та вводилася загальна військова повинність для всіх станів населення Російської імперії. Законом про загальну військову повинність визначалися і органи, які здійснювали “відправлення по військовій повинності” – губернські (обласні), повітові (окружні) та міські. Відповідно до цього створювалася Харківська губернська по військовій повинності присутність на чолі з губернатором князем Д.М. Кропоткіним. Крім того, Харків увійшов до переліку тих 13-ти міст Російської імперії, де створювалися міські по військовій повинності присутності. У повітах Харківської губернії створювалися повітові військовій повинності присутності. Склад цих установ був досить різноманітним: представники виконавчої влади, юстиції, військових органів, земства. Це забезпечувало ефективну роботу з питань призову, комплектування та відмобілізування військ та ополчення.
Таким чином, Харківської губернії не минули реформи російської армії 60-80-х рр. XIX ст. Пожвавлення життя у військовій сфері на Харківщині приводило до розвитку економічної, нормативно-правової, соціальної сфер життя суспільства, вдосконалення адміністративного апарату губернії.