Виставка “На вівтар перемоги (до 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників)” у ХІМ

9 травня 2005 року буде відзначатися 60-та річниця Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр. Мабуть, жодна інша подія ХХ ст. не залишила такої глибокої борозни в пам’яті народній і душах людських, як війна небувалих масштабів, що розколола не тільки світ, а майже все століття на три епохи: довоєнну, воєнну і повоєнну. Такі наслідки по собі залишила друга світова та її складова – Велика Вітчизняна війна.

І справа не лише в споминах про незліченні втрати та неймовірні бідування народу в цілому і кожної сім’ї зокрема, не тільки у величезному всенародному внеску у перемогу над Німеччиною та блоком країн, очолюваних нею. Справа ще і в тому, що з воєнної епохи у сучасну перекочував ряд нерозв’язаних тоді гострих і складних для вирішення або штучно заплутаних проблем. Серед них особливий морально-етичний аспект має проблема відтворення історичної правди про війну. Одним з етапів у вирішенні цієї проблеми буде створення у Харківському історичному музеї виставки до 60-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників, яке відбулося 28 жовтня 1944 р. Хронологічно виставка охопить умовно період з дня визволення Харкова (23 серпня 1943 р.) і до остаточного вигнання загарбників у ході Карпатсько-Ужгородської операції 1 та 4 Українських фронтів (8 вересня –28 жовтня 1944 р.), у наслідок якої радянські війська завершили звільнення від ворога західних областей України, звільнили Закарпатську Україну і частину Східної Словаччини.

Провідною ідеєю виставки буде показ харків’ян та уродженців області – Героїв Радянського Союзу (і не тільки), які отримали це звання за участь у боях на території України у заданий період.

Мета виставки – висвітлити експозиційним способом загальний хід бойових дій на території України до її остаточного визволення, що доповнить вже існуючу у музеї експозицію “Харків 41-43 рр.”

Головними принципами, за якими буде будуватися виставка, є тематико-хронологічний, “галузевий” (тобто описовий) з широким використанням принципу предметного документування історії (військове спорядження, зброя, медалі, особисті речі та інше), що дозволить зробити виставку більш атрактивною. Сучасна джерелознавча база дає змогу розкрити усі заплановані теми, а наявність досить великого експозиційного матеріалу (документи, газети, плакати, речові матеріали, фотографії та ін.) наочно доведуть відвідувачам всю трагедію та подвиг людей у ті часи.

23 серпня 1943 р. у ході Білгородсько-Харківської наступальної операції було визволено Харків. 20 вересня 1943 р. територія області повністю звільнена від німецько-фашистських загарбників. 22 вересня закінчилась Донбаська наступальна операція, внаслідок якої радянські війська завершили звільнення Донбасу. 26 серпня 1943 р. розпочалась Чернігівсько-Прип’ятьська наступальна операція військ Центрального фронту, внаслідок якої радянські війська просунулися на 300 км на захід, захопили важливі плацдарми на Дніпрі та Прип’яті, що мали важливе значення для наступальних операцій по звільненню Білорусії та Правобережної України. В боях за м. Чернігів відзначився уродженець с. Шляхове Кегичівського району Харківської області, командир роти Доценко Йосип Трохимович. У цих боях він був смертельно поранений (звання ГРС отримав 16.10.43 р. посмертно). Також у боях за захоплення плацдармів відзначився командир 17 стрілецького корпусу 13 армії Бондарьов А.П. Місто Чернігів було визволено 21 вересня 43 р.

21-30 вересня 43 р. війська Центрального, Воронезького, Степового, Південно-Західного фронтів розпочали форсування Дніпра та захоплення плацдармів на його правому березі. У ході наступу на киівському і полтавсько-кременчуцькому напрямках війська Степового й Воронезького фронтів 23 вересня звільнили Полтаву. 26 вересня – 5 листопада 43 р. була проведена Мелітопольська наступальна операція військ Південного (з 20 жовтня – 4 Українського фронту), внаслідок якої радянські війська звільнили майже всю Північну Таврію і блокували з суші кримське угруповання ворога. У цих боях загинув заступник комбата, уродженець с. Каплунівка Краснокутського району Нестеренко Іван Максимович. 1.11.43 р. йому було присвоєно звання ГРС, посмертно. 14 жовтня 1943 р. війська Південно-Західного фронту звільнили Запоріжжя, 25 жовтня м. Дніпропетровськ.

3 – 13 листопада 1943 р. відбулась Київська наступальна операція військ 1-го Українського фронту. 6 листопада столиця України була визволена від німецько-фашистських загарбників. У боях за Київ звання ГРС було присвоєно харків’янам: Ачкасову Я.М., Алфімову Д.Б., Ахтирченку М.І., Коваленку П.Д., Андрейку М.М., Моргуну М.І. та ін. У цих боях звання ГРС отримав командувач 38 армії, учасник боїв за Харківщину у 42–43 рр. Москаленко К.С.

З 31 жовтня – 11 грудня 43 р. відбулась Керченсько-Ельтигенська десантна операція військ Північно-Кавказького фронту, внаслідок якої було захоплено Керченський плацдарм. Одним з перших під м. Керч висадився харків’янин, кореспондент газети “Знамя Родины” 18 армії, майор Борзенко С.О., який замінив загиблого командира та відбив біля 20 атак ворога. 17.11.43 р. майору Борзенку С.О. було присвоєно звання ГРС.

24 грудня 43 р. розпочалась Житомирсько-Бердичівська наступальна операція, у ході якої радянські війська 1 Українського фронту 31 грудня звільнили Житомир. У ході Кіровоградської операції 8 січня 1944 р. було визволено м. Кіровоград.

24 січня – 17 лютого 44 р. відбулась Корсунь-Шевченківська операція 1 та 2 Укр. Фронтів та майже одночасно Ровенсько-Луцька наступальна операція. 2 лютого було звільнено Луцьк і Ровно. У цій операції відзначився харків’янин, командир стрілецької дивізії Батицький П.Ф. (після війни – Маршал РС, звання ГРС присвоєно 7.06.1965 р.).

30 січня 44 р. у ході Нікопольсько-Криворізької операції 3 та 4 Укр. фронтів було звільнено Нікополь та Кривий Ріг. З 4 по 15 березня проходила Проскурівсько-Чернівецька наступальна операція військ 1 Укр. фронту, внаслідок якої було визволено значну частину Правобережної України (20 березня Вінниця, 25 – Проскурів, 26 – Кам’янець-Подільський, 29 – Чернівці).

У ході Поліської наступальної операції 15 березня – 5 квітня 44 року війська 2 Білоруського фронту скували значні сили ворога, що забезпечило вдалі дії військ північного флангу 1 Укр. фронту. У цих боях звання ГРС отримав Гергель А.П., уродженець Барвінківського району (ГРС від 22.7.44 р.), заступник командира ескадрильї В.В. Ісаєв (ГРС від 18.08.45 р.) та мешканець с. Скрипаї Зміївського району, Пасько М.Ф. (ГРС від 18.08.45 р.).

26 – 28 березня 44 р. у ході Одеської наступальної операції військ 3 Укр. фронту (26 березня – 12 квітня 44 р.) відбувся героїчний десант у м. Миколаїв під командуванням старшого лейтенанта, уродженця с. Приколотне Великобурлуцького р-ну К.Ф. Ольшанського. 55 десантників отримали звання ГРС, у тому числі посмертно мешканці Харківщини: К.Ф. Ольшанський та Г.І. Ковтун, уродженець Зміївського району (указ від 20.04.45 р.). 10 квітня війська 3 Укр. фронту звільнили Одесу, 11 квітня у ході Кримської операції війська Приморської армії та Чорноморського флоту звільнили Керч, 9 травня Севастополь. У боях за Крим вміло керував військами гв. полк. Панченко І.Н. (4-та гв. стр. див., 4-та гв. арм., 3-й Укр. фронт), який за бої в Австрії та Угорщині отримав звання ГРС (указ від 28.04.45 р.).

У ході Львівсько-Сандомирської наступальної операції (13 липня – 29 серпня 44 р.) війська 1 та 4 Укр. фронтів з допомогою 1 Білоруського звільнили західні області України у тому числі міста: 27 липня – Львів та Станіслав, 6 серпня – Дрогобич. У цих боях особливо відзначились мешканці Харківщини: Майстренко В.М. (звання ГРС від 23.09.44 р.), Слюсаренко З.К. (звання ГРС від 23.09.44 р.).

Вдалому просуванню військ українських фронтів сприяла Білоруська стратегічна наступальна операція “Багратіон”, яка проводилась майже одночасно (23 червня – 29 серпня 1944 р.). У цій операції відзначився мешканець с. Калюжне Кегичівського району, командир 295-го гв. ст. полка 96–ої гв. стр. див., 28-ої арм. 1-го Білоруського фронту А.М. Волошин, полк якого захопив більше 1,5 тисячі полонених (звання ГРС від 23.03.45 р.).

Остаточне визволення України відбулось у ході Східно-Карпатської та Карпатсько-Ужгородської стратегічних наступальних операцій (8 вересня – 28 жовтня 44 р. військ 1 і 4 Укр. фронтів), внаслідок яких радянські війська завершили звільнення від ворога західних областей України, звільнили Закарпатську Україну (27 жовтня – Ужгород) і частину Східної Словаччини, надали відчутну допомогу Словацькому повстанню.

Методика розкриття запланованих тем буде носити деякий фрагментарний характер з формальним порушенням хронологічної послідовності, оскільки деякі події в цей період відбувались одночасно. Для того, щоб виставка мала цілісний образ передбачається виготовити великомасштабну карту України з позначками дат визволення обласних центрів та підготувати докладніший текстовий матеріал про події, інформацію про особисті комплекси харків’ян.