Голка як знаряддя магічних дій (за матеріалами польових досліджень 2002 – 2004 років)

У 60-х роках CC ст. сталося таке: одній жінці, що мешкала тоді у Киϊвському районі м. Харкова, поробили. Чоловік розбився на тракторі, сини поспивалися, в хаті оселилися злидні. Жінка звернулася до знахарки Прослідили, що відьма коло колодізя ходить і щось робе. “Візьми голок, натич коло колодізя, відламавши в кожноївушко.” Натикали. А був спекотний серпень. Йде відьма від криниці і аж труситься: “Ой, Галю, мені холодно! Як у мороз!” Надягла на себе кожухів, трусе ϊϊ. Потім і зовсім злягла. Через два тижні вмерла.

У хвіртку зашпилити голку гостряком на вигін, одламавши вушко – щоб не ходили погані люди до тебе.

Якщо відьма спортила корові молоко – його треба спарити у печі, вкинувши туди голку без вушка. Тоді вирити ямку, вилити туди упарене молоко разом з голкою. І прибере ϊϊ [відьму] нечистий у землю,” − радить знахарка з с. Лучка Липоводолинського району Сумськоϊ області.

Ніхто з інформаторів не міг пояснити навіщо відламують вушко голки, яка використовується в магії. Через два роки пошуків, наприкінці квітня 2004 року, цю задачу було розв’язано.

“Голку дома без нитки ніколи не оставляй – щоб голому не буть. Як ушко пусте − так і ти будеш пустий. Вушко голки − це хазяїн хати, власник голки,” – розповіла інформаторка з Сумщини. Сказане перегукується з тим, що при використанні голки для захисту від ворожого чарування у переважній більшості способів слід відламувати вушко.

Але у менш небезпечних діях вушка одламувати не слід. У селі Матвіϊвка Богодухівського району Харківськоϊ області кажуть таке: “Оце як ідеш, а тінь же літом бува [у полудень] − як сонце посередині…і тіні: хоч ззаду, хоч спереду маленькі. І от вона як іде, і треба так прикрастися, щоб у тінь − голку устромить. Якшо вона відьма − то і з місця не стане. Оце в нас так балакали − шо вона і з міста не зійде. Ні сюди, ні туди вона не піде.”

З аналізу наведеного випливають висновки:

Вушко голки має зв’язок з ϊϊ власником. Якщо у чаруванні використовується голка з вушком, то вона має двобічний зв’язок: через гостряк з об’єктом діϊ, через вушко − з тим, хто робить. У деяких випадках зв’язок з власником голки потрібен і вушко не відламують.

Відломивши вушко, голка з одним лише гостряком перетворюється на знаряддя односпрямованої магічноϊ дії. Той, на кого ця дія спрямована, не може відвернути її від себе на власника голки, або поробити йому через цю голку, бо нема вушка. Без вушка неможливо навіть нічого дізнатися про того, хто починив цією голкою.