Появі паперових грошових знаків у Росії у ІІ пол. 18 ст. передував довгий період обігу металевих грошей у формі злитків із срібла, а потім монет із міді, срібла та золота. Але обіг повноцінних металевих грошей мав ряд суттєвих недоліків: великі витрати благородних металів – золота і срібла на виготовлення монет, обмеження використання цих металів на інші потреби, зменшення грошового металу, який є часткою національного багатства, внаслідок природного фізичного зносу після тривалого використання та навмисного псування окремими особами, відсутність портативності металевих грошей і неможливість використання їх у великих торговельних операціях. Розвиток торговельних зв’язків, банківської системи, хронічний дефіцит державного бюджету вимагали від уряду радикальних рішень, а саме: запровадження паперових грошей.
У часи Петра ІІІ був прийнятий указ (від 25 травня 1762 р.) про заснування державного банку, де можна було б скористатися кредитом за “помірковані проценти”, і про запровадження у грошовій системі Росії банківських білетів (“банко-цеттелів”), європейського ефективного грошового засобу. Але державний переворот 1762 р. завадив виконанню цього указу. Проте незабаром критичний стан бюджету (російсько-турецька війна спричинила виникнення дефіциту бюджету майже у 2 млн. карбованців) змусив Катерину ІІ, що прийшла до влади у результаті перевороту, повернутися до питання про паперові гроші.
План запровадження паперових грошей, розроблений графом Карлом Сіверсом та князем А.А. Вяземським, був затверджений імператрицею Катериною ІІ у Маніфесті від 29 грудня 1768 року. Згідно із цим документом у обіг вводилися перші в Росії паперові грошові знаки – асигнації. Також 29 грудня 1768 року було видано постанову про заснування банків, яка містила детальний виклад правил їх роботи. Зокрема, тут зазначалося: “…Кожна державна асигнація повинна бути підписана чотирма особами, а саме: двома сенаторами, головним директором банків та одним директором”.
Головним завданням санкт-петербурзького і московського обмінних банків (1786 року вони злилися в один, який був названий Державним асигнаційним банком) було введення в обіг асигнацій і забезпечення їх обміну на металеві гроші. Банки розподіляли гроші між державними установами, де ними видавали заробітну плату, здійснювали різні фінансові операції. Головним директором банків призначили А.П. Шувалова.
Перші російські асигнації були надруковані на міцному білому папері зі складними філігранями. Їх малюнок складався з візерунчастої рамки і тексту, виконаного чорною фарбою, а також двох овальних відбитків (медальйонів). Зворотний бік асигнації був чистим і не містив малюнків. На кожній асигнації – підписи чорнилом двох сенаторів, радника і директора банку. Рамка мала два написи: верхній – “любовь к отечеству”, нижній – “действует к пользе онаго”, а ліворуч і праворуч однакові слова – “государственная казна”. У кутах рамки під коронами розміщувалися герби чотирьох царств – Московського, Казанського, Астраханського та Сибірського. Зверху над друкованим текстом – два овали без фарби з емблемами. На лівому овалі- військові регалії (гармати, ядра, прапори) та символічні знаки промисловості і торгівлі (пакунок, бочка, кадуцей Меркурія), за якими проглядається корабель. У центрі овалу – двоголовий орел, на шиї якого орден Андрія Первозванного. Посеред ланцюга ордена розміщений геральдичний щит із зображенням Георгія Побідоносця. Зверху овалу напис – “покоит и обороняет”. На правому овалі – скеля, а під нею – бурхливе море та голови різних потвор, зверху півколом напис – “невредима”. Такий зовнішній вигляд мали перші асигнації Російської імперії.
Протягом 1769-1785 рр. друкувалися асигнації номіналами 25, 50, 75 і 100 рублів. На жаль, музейна колекція не має жодного примірника цього випуску.
Маніфест від 28 червня 1786 р. ввів у обіг ще й знаки номіналом 5 та 10 рублів, які для кращого розпізнавання друкувалися на синьому (5 рублів) та червоному (10 рублів) папері. По краях цих асигнацій з чотирьох боків були водяні знаки, аналогічні написам і зображенням на рамці перших асигнацій (лише вздовж правого краю був зазначений номінал замість напису “государственная казна”), у верхній частині – рельєфне овальне тиснене зображення. На грошових знаках були підписи чорнилом директора Державного асигнаційного банку, касира (лицевий бік), радника правління банку (зворотний бік). У музейній збірці цей період представлений трьома зразками: асигнація 1811 року у 25 рублів, 1812 року у 5 рублів та 1815 року у 10 рублів. Дві останні наклеєні на дублюючий папір, внаслідок чого рельєфне тиснене зображення практично зникло, а водяні знаки по краях важко розпізнати.
У 1786–1818 рр. у обіг щорічно надходили асигнації, на яких були вказані відповідні роки випуску. На початку 19 ст. уряд підготовив емісію асигнацій зразка 1802–1803 рр., але за різних обставин, у тому числі із-за недостатнього захисту цих знаків від підробок, у обіг вони не надійшли.
У 1818 р. у обіг надійшли 25– та 50–рублеві асигнації, потім у 1919 р.– грошові знаки з номіналами 5, 10, 25, 50, 100 і 200 рублів. Зовнішній вигляд їх значно відрізнявся від своїх попередників. Вони були виконані у стилі класицизму, відзначалися чіткістю зображення, рівновагою композицій, досконалістю малюнків і містили зображення герба Російської імперії. Мали вони і кілька водяних знаків. На асигнаціях були підписи управляючого банком (наносилася типографським способом) та касиру (чорнилом). Цей заключний етап асигнаційного обігу в Росії представлений у колекції ХІМ двома грошовими знаками: асигнацією 1819 року у 5 рублів (у наявності не цілий предмет, а фрагмент) та асигнацією 1839 року у 25 рублів (водяні знаки не розпізнаються).
Починаючи з 1818 р. у Російській імперії діяла грошова система, що була заснована на паралельному обігу срібної і золотої монети та знецінених у 3,5–4 рази асигнацій. Розладнаний грошовий обіг викликав численні нарікання серед різних верств населення, і у 1839–1843 рр. була проведена грошова реформа, яка вилучила із обігу російські державні асигнації.
Як бачимо, асигнації у колекції ХІМ представлені дуже бідно. Зовсім відсутні зразки 1769–1785 рр ., випуск 1786–1818 рр . ілюструють лише 3, а 1818–1843 рр.– лише 2 примірники. І хоча ці грошові знаки різних номіналів і років випуску, вони не дають повної уяви про обіг державних асигнацій у Російській імперії.