Ґенеза українського меблярства сягає часів Київської Русі. Саме в тій державі різноманітні види декоративно-ужиткового мистецтва, зокрема, деревообробка, досягли високого рівня розвитку.
Характерним атрибутом князівської влади були різноманітні за формою та оздобленням трони. Так, на срібниках Володимира, де князь зображений на троні, напис свідчить:“Владимир на столе, а се его сребро”. У даному випадку слово “стіл” є синонімом слова “трон”, а “сидіти на столі” у ті часи означало правити державою або князівством. Про давньоруський трон згадує і арабський мандрівник Ібн-Фадлан (Х ст.):“Престол же его велик и украшен драгоценными камнями”. Подібним чином оздоблювалися трони візантійських правителів – мозаїкою, бронзовими чеканками з фігурним орнаментом.
У князівському житловому інтер’єрі побутували ліжка. Одне з них згадується у “Слове о полку Игореве”: князьСвятослав “лежить на кровати тисове”. Тут мається на увазі цінна порода деревини – тис (нагадує червоне дерево), що у Середньовіччі був широко розповсюджений у Європі, в т. ч. на території нинішньої України. У літературному творі “Слово о богатом и бедном” (ХІІ ст.) говориться, що “богатому готовят одр слонов настлан перин наволочных”. Очевидно, під виразом “одр слонов” треба розуміти дерев’яне ліжко, прикрашене інкрустацією слоновою кісткою.
Відомі різні назви ліжка. Зокрема, воно називалося також “одром” (звідсіля “одрина” – спальна кліть), “ложем” (звідсіля “ложниця”) і “постіллю”
У будинках заможних верств тогочасного суспільства набір меблів був досить різноманітним. Так, у Лаврентійовському літописі часто згадуються окремі види меблів, як-то:столи, стільці, лави, одр, ложе, постіль, ліжко, престол тощо. Столи і лави згадуються у розповіді про землетрус у Києві:“потре каменье дробное, сверху падая, и столыи скамьи”. Термін “столец” відповідав сучасному слову “стілець”. Так, у розповіді про прийом Ярославом Осмомислом боярина Петра говориться:“поставиша Петрови столец и седе”. Крім того, меблями для сидіння і лежання слугували різноманітні дивани з ажурними орнаментальними спинками, широкі крісла з напівкруглими спинками тощо. Біля сімейних вогнищ побутували фігурні кронштейни, що були випиляні з товстої соснової дошки. Археологічні знахідки підтверджують думку про застосування розпису на давньоруських меблях. Наприклад, спинка лави ХІІ ст. знайдена у Новгороді була прикрашена розписом у вигляді травного орнаменту.
Для зберігання домашнього скарбу використовували сундуки, про що свідчать численні їх залишки, знайдені при розкопках великих давньоруських міст. Взагалі, сундук у Середньовіччі був універсальним видом меблів, він міг одночасно слугувати і ліжком, і одним з видів меблів для сидіння, навіть дорожньою валізою під час частих тривалих подорожей князів і знатних господ.
Таким чином, меблі давньоруської аристократії можна поділити на такі групи:
– меблі для сидіння і лежання (трони, лави, ослони, дивани, стільці, крісла, ліжка);
– меблі для зберігання предметів домашнього ужитку (сундуки);
– столи.
Характерна ознака меблів – масивність, що відповідало великим розмірам тогочасних житлових приміщень.
Видовий склад меблів найбагатших верств Давньої Русі в цілому відповідав подібному складу в помешканнях аристократії інших країн тогочасної Європи, зокрема, Візантії.
У добу Київської Русі техніки оздоблення меблів були досить різноманітними: різьблення, інкрустація, розпис олійними фарбами, прикрашення дорогоцінним камінням, позолота.