Релігія та релігійний культ займають значне місце у житті багатьох людей всього світу. Під культом розуміється релігійне шанування різних предметів та надприродних істот, яке відбивається у формі обрядів, таїнств, свят, жертвоприношень та ін.
У колекції тканин Харківського історичного музею серед більш ніж 100 предметів, що відображають християнський, іудейський, мусульманський релігійний культ, налічується 28 музейних предметів, які є облаченням православних церковнослужителів та священнослужителів. Відомо, що облачення відіграє значну роль під час відправлення будь-якого релігійного культу та містить у собі особливе потаємне значення. На даний час серед церковних старожитностей з колекції музею предмети культу, виготовлені з тканин, зокрема, церковне облачення, є найменш вивченими. На початковому етапі дослідження автор ставить перед собою задачу надати інформацію про їх наявність у колекції музею і класифікувати їх відповідно до способу використання та того духовного змісту, яким наповнений кожен предмет облачення.
Предмети облачення надходили до колекції музею протягом 20 ст., починаючи з часу підготовки та проведення у Харкові 12 археологічного з’їзду, час їх виготовлення та побутування вкладається в хронологічні рамки з середини 18 ст. до 10-х р. р. 20 ст. Більша частина цих предметів виготовлена з коштовних тканин: атлас, шовк, оксамит, парча та парчеві тканини, але також є предмети, виготовлені з тканини домашнього виробництва та з недорогих фабричних тканин; предмети мають декоративне оздоблення, містять релігійну символіку, надану у той чи інший спосіб (намальовані, вишиті або виткані стилізовані хрести, зображення на релігійну тематику). Для закріплення у свідомості віруючих догмата про “божественну” природу релігії та релігійного культу, церковне облачення має вигляд урочистих шатів. Це пояснюється тим, що християнство, запозичене з Візантії, на Русі також відзначалося яскравою, пишною обрядовістю, що давало сильний емоційний вплив на людей. Такі ж емоції повинно було викликати і церковне облачення.
У колекції зберігаються 2 стихарі, 1 орарь, 2 підризники, 4 пояси, 3 єпітрахілі, 5 риз (фелоней), 1 саккос, 1 орнат, 2 омофори, 2 митри, 3 набедреника, 2 палиці, 1 сулок, та деякі деталі облачення: фрагменти підризників (вишиті подільники та поруч), зразки металевого мережива та гаптовані накладки у формі хреста.
Усі перелічені предмети мають назву і походять від вже існуючих протягом багатьох віків елементів церковного облачення, що підкреслює сталість і догматизм культу. Кожен з цих предметів наділений особливим духовним навантаженням, символізує вбрання духовного рицаря, який повинен не тільки вчити людей добру, але й вести їх серця до доброчесності і вічного спасіння.
Стихар являє собою довге вбрання з широкими рукавами, як правило, парчеве, слугує верхнім облаченням диякона, але може бути і нижнім облаченням священика та архієрея.
Орарь – рід довгої неширокої стрічки, яка належить до облачення іподиякона, диякона та архідиякона і носиться під час богослужіння на лівому плечі (з невеликими варіаціями по ходу служби). Орарь є символом приналежності диякона до церковнослужителів.
Підризник є нижнім облаченням священика та архієрея, носиться з різного виду поясами.
Єпітрахіль одягається священиком на шию зверху підризника і є ні чим іншим як дияконський орарь, середина якого обертається навколо шиї, а два довгі кінці з’єднані поряд, За свої духовним змістом єпітрахіль є символом священства, благодаті, тому без неї не проводиться жодне богослужіння та священнодійство, не читаються молитви, не проводяться таїнства покаяння, вінчання тощо.
Фелонь також є символом священства. Являє собою парчеве, ткане золотом або сріблом довге та широке облачення без рукавів. Зображує собою хламиду, у яку вдягли Спасителя воїни, що глумилися над ним, і повинна нагадувати священику, що він під час служби своєї стає схожим на Господа, який приніс себе в жертву, щоб виправдати людей, і тому священик повинен облачатися у фелонь, як у правду.
Саккос представляє архієрейське облачення, яке виконує роль фелоні і має однакове з нею духовне значення.
Орнат, за наявними відомостями, є урочистим одягом головного персонажа релігійної сцени, можливо, архієрея, його духовний зміст ще потребує вивчення.
Омофор у архієрейському облаченні є одним з заключних елементів, має вигляд довгої широкої смуги або плата з зображенням хреста. Омофор носиться на плечах поверх інших архієрейських облачень, одним кінцем спускається спереду, другим – ззаду. Омофор є символічним зображенням вівці, яка заблукала і яку пастир поклав собі на плече і приніс в дім, символізує собою спасіння Ісусом Христом роду людського.
Митра є головним убором, що увінчує єпископське облачення, але на відзнаку особливих заслуг вона може надаватися і священику. У потаємному значенні символізує терновий венець Ісуса Христа і тканину, якою була обвита голова Ісуса під час погребіння.
Набедреник, палиця та сулок відносяться до так званого нагородного облачення священнослужителів.
Набедреник має вигляд чотирикутного трохи видовженого плата з зображенням хреста; надається священику як перша нагорода і носиться на лямці на рівні стегна з правого боку; знаменує меч духовний, тобто слово Боже, яким пастир повинен бути постійно озброєний.
Палиця має форму ромбовидного плата з зображенням хреста у центрі, надається архімандритам та заслуженим священикам як нагорода другого рівня, носиться на лівому боці на рівні стегна, має однакове з набедреником потаємне значення.
Сулок являє собою чотирикутний плат, зібраний по верхньому краю на шнурок або стрічку, одягається на рукоять посоха архієрея після посвячення його у сан і слугує для прикрашення рукояті та полегшення участі того, хто несе посох.
На жаль, церковне облачення у колекції музею представлене окремими предметами, збірка не може претендувати на вичерпну повноту, оскільки не відображає усі відповідні комплекси церковного та священного одягу. Що стосується фрагментів облачення, вони можуть слугувати матеріалом для вивчення різновидів монастирської вишивки та гаптування. Подальше вивчення предмета дослідження, акумуляція усієї наявної інформації про церковне і священне облачення допоможе не тільки у науково-фондовій роботі автора (щодо атрибуції колекції), а і в експозиційній та виставочній діяльності музею загалом.