В колекції ХІМ представлена гвинтівка конструкції С.І. Мосіна – знаменита “трилінійка”, одна з найкращих магазинних гвинтівок у світі, що прослужила вірою і правдою більше півстоліття.
Роботу над магазинною зброєю капітан Мосін почав у 1882 році, тобто ще до появи у 1883 р. “Комісії для випробування магазинних рушниць”, що вивчала можливість оснащення ними російської армії.
Вершиною винахідницької діяльності Сергія Івановича Мосіна стала 7,62-мм гвинтівка зі серединним магазином, відома як “трилінійка”. У 1889 р. у майстерні Оранієнбаумської офіцерської стрілецької школи склали дослідний зразок з трапецевидним магазином, з дверцятами, до яких прикріплювався механізм підйому патронів. Але головною новинкою Мосіна була відсічка-видбивач, що забезпечувала подачу патронів по черзі з магазину, викидаючи (“відбиваючи”) з казенника стріляну гільзу.
Однак, перш ніж поступити на озброєння “трилінійка” витримала жорстку конкурентну боротьбу з виробами бельгійського фабриканта Л. Нагана. У 1890 р. суперники представили спеціальній комісії Військового відомства свої 7,62-мм зразки, розраховані на стрільбу тупоконечними кулями. У березні Мосін представив покращений зразок, що випробовувався потім паралельно з гвинтівкою Нагана на право поступити на озброєння російської армії. Бельгієць програв, але тим не менш розробку “магазинки” військовий міністр П.С. Ванновський доручив йому, а Мосіну запропонував представити гвинтівку лише для порівнювальних випробувань. Перед їх новим етапом вирішили виготовити по 300 гвинтівок обох типів. Наган, який володів фабрикою, не думав, як їх випустити, відпрацьовував свою модель, при цьому запозичивши у суперника спосіб відсічки патронів, конструкцію курка і бойової личинки.
Порівнювальні випробування поновилися 21 грудня 1890 року. Всі 104 відмінно виконані гвинтівки Нагана не мали поломок, але була 31 несправність. У 300 “трилінійок” нарахували 8 поломок і 270 несправностей – наслідок гарячкової підготовки. Наган вважав себе переможцем, але у березні 1891 р. Мосін представив на додаткові стрільби 30 покращених гвинтівок. З них зробили 62293 постріли, з бельгійських – 62795 – майже однаково.
На засіданні комісії Мосіна підтримав професор Михайлівської артилерійської академії, математик, генерал-лейтенант П.Л. Чебишев, який довів, що вітчизняна зброя простіша, технологічніша бельгійської і буде дешевше у виробництві. Зібрання проголосувало за прийняття на озброєння “трилінійки”. У квітні Олександр IIIзатвердив рішення комісії.
Протягом 16 років російська армія завершила переозброєння на “трилінійки”, отримавши 3133375 піхотних, 421025 драгунських, 187572 козачих та 54135 учбових гвинтівок 1891 р. та її варіантів.
У 1910 р., через 2 роки після появи нового патрона з гостроконечною кулею, що має більшу пробивну силу та підвищену дальність прямого пострілу, “трилінійку” модернізували. Механік Сестрорецького заводу В.П. Коновалов розробив новий приціл з дуговою рамкою для ведення вогню на 3200 кроків (2276 м); для запобігання розколу ложа, через збільшення сили віддачі, почали вкручувати нагельний гвинт, що приймав на себе частину її енергії. У 1924-30 роках гвинтівку зразка 1821 р. знов покращили, підвищівши бойові та експлуатаційні якості і спростивши технологію виготовлення. Зброярі Є.К. Кабаков та І.А. Комарицький створили багнет з простою та надійною пружинною защілкою, замість ложевих кілець застосували пружинні системи Федорцева І.А., змінили форму мушки та прикрили її від випадкових ударів циліндричним намушником П.К. Паншина, гранену поверхню патронника зробили круглою. 28 квітня 1930 року модернізована “трилінійка” була включена до системи озброєння Радянської армії і випускалася до 1944 року. На базі цієї гвинтівки був розроблений снайперський варіант, що відрізнявся наявністю оптичного прицілу, іноді зігнутою формою рукоятки, кращою якістю виготовлення каналу ствола і був на озброєнні Радянської армії до 1963 року.