Особливості створення експозиційного образу в сучасній виставковій роботі (з досвіду виставкової діяльності ХІМ)

Серед головних чинників, що впливають на експозиційне висвітлення історії сучасного періоду, помітну роль останнім часом відіграють вимоги підвищення комунікаційної ефективності та уникнення інформаційного переобтяження і зайвої повчальності, а також певні обмеження, викликані реаліями часу. Найважливішими факторами, що визначатимуть організаційно-наукове проектування будь-якої виставки, є фактор регіональний (врахування розвитку місцевих традицій) та фактор часу (тобто сучасного історичного моменту). Саме від цього залежить, який вплив відчуватиме новостворена виставка. Це виходить з того, що в межах культурної ситуації та ж сама програма за різних умов може привести до рішень, цілком різних не лише за змістом, але й художнім втіленням.

У 1996 р. у Харківському історичному музеї було створено три виставки: «Чорнобиль. 1986-1996», «Хроніка культурного відродження» та «Світ минулого». Якщо остання з них є експериментальною і зараз ще рано міркувати щодо її достоїнств та недоліків, то дві перші показали наочно, що традиційний підхід до створення таких виставок вже не відповідає реаліям часу і потребує певного удосконалення на всіх етапах наукового проектування.

При створенні виставки «Чорнобиль. 1986-1996» до роковин трагедії на Чорнобильській АЕС вже на першому етапі наукового проектування (на відміну від традиційної системи проектування поетапного) була зроблена спроба створення художнього образу виставки, тобто пошуку форми, що передавала б певний зміст, а також узгоджувалася з експозиційними матеріалами та науковою програмою їх презентації. Це дозволило вже від початку проектування відбирати матеріали не лише з огляду на їх змістовне навантаження та здатність проводити неохідну інформацію, але й у предметно-речовому аспекті, що дало можливість розширити варіативність композиційних рішень.

До такого підходу спонукало як досить повільне комплектування музейних фондів з сучасної тематики і відсутність достатньої кількості різнохарактерних предметів, так і необхідність створення специфічного образу виставки, підвищення її комунікативності. Таким чином, у роботі над виставкою було використано дидактичний метод, суть якого полягає у висуванні на перший план не автентичності предмета, а його здатності бути провідником інформації. На практиці це реалізовувалося у двох варіантах:

1) охоплення в експозиційній композиції цілісного образу дійсності – це інтер’єр домівки, кинутої евакуйованими мешканцями, з вікна якої видніє панорама ЧАЕС; проект одного з пам’ятників загиблим чорнобильцям; макет селища Вільча;

2) використання в експозиції окремих ілюстративних елементів за принципом часткової ілюстрації – манекени в одязі лікаря, солдата, два ліквідатори аварії у спецспорядженні. Опора на ілюстративні матеріали стає значно ефективнішою, ніж використання обмеженої кількості оригінальних предметів, оскільки забезпечує загальну доступність виставки: кожна людина може засвоїти будь-який найскладніший зміст, якщо це буде подано їй у доступній та наочній формі. Комунікативність такої виставки буде значно вищою, враховуючи, що за сучасних умов більшість відвідувачів – це різна за віком молодь.

Експозиційні матеріали до виставки «Хроніка культурного відродження», незважаючи на їх великий значущий аспект, мали пе-реважно площинний характер, відносилися до різних епох і за своєю фрагментарністю не передавали усієї картини того чи іншого історичного періоду. Проте це суперечило меті та задачам виставки. Тому на перший план став пошук відповідного художньо-образного рішення, здатного об’єднати фрагментарні розділи в єдиний оглядовий ряд. Вихід було знайдено у використанні колірної гами та побудові нових архітектурних композицій, які стали необхідними змістовими провідниками. Загальна фонова гама варіюється від жовто-чорної до сучасної державної з відповідною зміною символіки по періодах (двоглавий орел, серп і молот, тризуб Володимира Великого).

Практика експозиційної роботи ХІМ свідчить про пошук багатоваріантних рішень, що безпосередньо впливатимуть на підвищення комунікативності виставок з історії сучасного періоду.