Певну частину археологічної колекції фондів Харківського історичного музею складають матеріали дореволюційних розкопок, переважна більшість якої під час трагічних подій Великої Вітчизняної війни була депаспортизована. Свого часу багато матеріалів не було в повному обсязі введено до наукового обігу, як правило публікації обмежувалися лише текстовими описами виявлених знахідок та лише деякі з них проілюстровані або сфотографовані. Отже, і сьогодні у фондах музеїв зберігаються експонати з дореволюційних розкопок, що досі не отримали повного висвітлення у науці.
Дана замітка присвячена одній знахідці, що зберігається в фондах Харківського історичного музею – це античний гончарний глечик (Рис. 1). Його основні параметри: загальна висота – 22,5 см, діаметр вінця – 10,6 см, діаметр дна – 8,4 см, діаметр тулубу – 16 см. Глечик вироблений на гончарному крузі з однорідної сірої глини, товщина стінок – 0,3-0,5 см. Вінця його мають потовщення на краї, що оформлені у вигляді косого зрізу, вузьке високе горло, яке розширюється до верху, округлий тулуб та невисокий кільцевий піддон, висотою 1 см. Пласка у перетині ручка, розмірами 3 х 0,8-1 см, вигнута у вигляді знаку питання, верхній край прикріплений до вінця, нижній до тулубу. Поверхня глечика має лискування темно-сірого кольору, що збереглося лише у деяких місцях. Глечик склеєно з фрагментів, верхня частина ручки була догіпсована. На зовнішній поверхні є шматки та краплі розплавленого скла, які вказують на те, що експонат, скоріш за все, був у вогні.
Глечик має напис на тулубі чорною тушшю: «Валковский р-н кург. 2 раск. Багалея» (фото). Влітку 1903 р. на території Валківського повіту Д.І. Багалієм були проведені розкопки курганної групи, що потім в науковій літературі дістали назву курганів біля хут. Настільного (територія сучасного Краснокутського району). Результати дослідження курганів були опубліковані в Трудах XIII Археологічного з’їзду, в публікації подано текстовий опис поховань та знахідок знайдених в цих комплексах, також подано фото залізного спису з дротиком, і двох золотих бляшок [3]. В тексті зазначено, що у кургані 2 (група 1) знайдено тільки дві посудини, та одна з них «...среднего размера в форме кувшина с одною ручкою (точный вид малороссийскаго глечика). Он также был сделан из красноватой, но более темной глины, а сверху был, по-видимому, натерт черной матовою краскою» [3, с. 373]. Отже, схожість описаного посуду з нашим глечиком, а також підпис на тулубі дає певні підстави ототожнювати експонат саме з похованням кургану 2 групи 1 біля хут. Настільного.
Далі спробуємо прослідкувати можливий шлях потрапляння сіроглиняного глечика до фондів Харківського історичного музею. Не дивлячись на те, що дослідження згаданої курганної групи проводилось у рамках програми розробленої Д.І. Багалієм до ХІІІ Археологічного з’їзду у м. Катеринославі (сучасний Дніпропетровськ), всі матеріали розкопок, авторами яких були члени Харківського історико-філологічного товариства, передані до Харківського Імператорського університету. Ця інформація зазначена у Таблиці розподілення старожитностей, Звіту Імператорської Археологічної Комісії за 1903 р. [12, с. 205]. Отже матеріали розкопок увійшли до фондів Музею красних мистецтв та старожитностей університету, що з 1920 року стає Археологічним музеєм (міського статусу) [6, с. 105]. На початку Великої Вітчизняної війни, під час першої окупації Харкова у 1941 р. значна частина колекції археологічного музею була знищена та пограбована [6, с. 107]. Збережену ж частину експонатів звезено до приміщення колишнього педінституту за адресою вул. Сумська, 33, де разом з археологічними збірками Музею Слобожанщини увійшли до «Археологічної виставки», що була урочисто відкрита 1 листопада 1942 р. [13, с. 69]. 14 лютого 1943 р. німецькі війська, залишаючи місто підпалили будинок де розміщувалась виставка, в результаті чого значну частину експонатів було знищено або пошкоджено. Вже з кінця 1943 р. розпочалися роботи з рятування археологічної колекції, які організував завідуючий відділом первіснообщинного ладу І.Ф. Левицький. Оскільки попередня облікова документація була втрачена, з 1943 по 1945 рр. складено реєстр вцілілих предметів [1, с. 178]. Таким чином, до фондів Харківського історичного музею увійшли знахідки з довоєнної колекції Археологічного музею, що вціліли після пожежі, серед яких, вірогідно, і був античний глечик з розкопок Д.І. Багалія. На користь цього побічно свідчать залишки скляного шлаку на тулубі посудини – сліди пожежі.
Що стосується археологічної інтерпретації експонату. Сіроглиняні гончарні глеки зустрічаються досить рідко у складі поховального інвентарю скіфського часу. Схожий за розмірами, формою та способом обробки поверхні посуд знайдений у комплексах, що датуються IV ст. до н.е. Ідентичні гончарні глечики виявлені в кургані 3 (поховання 5) та 5 (поховання 1) могильника біля С. Погоріле в Придніпровському терасовому Лісостепу [10, с. 14, 15, 20, 22, рис. 35, 1, рис. 40, 1; 14, рис. 8, 1, рис. 10, 1]. Схожий глечик зафіксований в похованні кургану 8 біля С. Куп’єваха в Поворсклі, що датовано третьою чвертю IV ст. до н.е. [4, с. 10, рис. 8, 9]. Гончарний сіроглиняний глек з рифленим горлом походить з комплексу кургану 22 Пісочинського могильника [2, с. 28, рис. 31, 2]. Відомі аналогії і серед матеріалів Дніпровського Лісостепового Правобережжя (Журовка, курган 429), а також Степової Скіфії (Широке, курган 5) [7, рис. 33, 16; 8, рис. 8]. Аналогічні за формою, але дещо менші за розмірами глечики знайдені в похованнях некрополю Ольвії (поховання № 13 (1902 р.), 54 (1906 р.), 33 (1911 р.), 57 (1912 р.)) [9, с. 63-65, рис. 23, 2-3;15, fig. 4-5, fig. 7]. Також, серед матеріалів Єлізаветівського городища два цілі глеки зафіксовані у нашаруваннях IV – початку ІІІ ст. до н.е. [5, с. 71, табл. XL, 5-6].
Майже всі відомі аналогії датуються в межах IV ст. до н.е. Не виключенням є і наш глечик. З публікації Д.І. Багалія можна зробити висновок, що, скоріш за все, вся курганна група біля хут. Настільного була споруджена у пізньоскіфський час. Серед датуючого інвентарю можна зазначити золоті нашивні бляшки з зображеннями грифонів та оленя, золоті сережки, амфора з клеймом, у ряді комплексів знайдені буси у формі пірамідок з синього скла [2, с. 373-376]. Всі речі знаходять аналогії в комплексах IV ст. до н.е.
Складним та дискусійним є питання про центри виготовлення подібного сіроглиняного гончарного посуду. Так, І.Б. Брашинський пов’язував знахідки сіроглиняної гончарної кераміки на Єлізаветівському городищі з імпортом боспорських центрів, наводячи певні аналогії серед посуду Пантікапею [5, с. 71]. Глечик з кургану 5 біля С. Широке Н.А. Онайко також пов’язує з боспорським імпортом [11, с. 100]. Знахідки ж ідентичних форм у некрополі Ольвії нібито свідчать про їх місцеве ольвійське виробництво.
Отже, сіроглиняна гончарна кераміка, в тому числі і розглянуті нами глечики виготовлялись у ряді міст Боспору та в Ольвії. Для більш точного визначення центрів виробництва необхідні хіміко-технологічні дослідження та співставлення з місцевими гончарними глинами.
Таким чином, до предметів грецького імпорту з поховальних пам’яток Лісостепової Скіфії можемо додати ще одну відому знахідку – сіроглиняний гончарний глечик IV ст. до н.е., що з певною долею вірогідності походить з кургану 2 (група 1) могильника біля хут. Настільного, дослідженого Д.І. Багалієм у 1903 році.
Література
1. Аксьонов В. С. Археологічні фонди Харківського історичного музею: історія формування колекції / В. С. Аксьонов, Л. І. Бабенко // Вісімнадцяті Сумцовські читання. Матеріали наукової конференції на тему «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства». – Харків, 2012. – С. 176-183.
2. Бабенко Л. И. Песочинский курганный могильник скифского времени / Л. И. Бабенко. – Харьков, 2005. – 284 с.
3. Багалей Д. И. Раскопка курганов в Валковском и Богодуховском уездах Харьковской губ. летом 1903 года / Д. И. Багалей // Труды ХІІІ Археологического съезда. – Т. 1. – М., 1907. – С. 369-378.
4. Бойко Ю. Н. Погребения VII-IV вв. до н.э. курганного могильника у С. Купьеваха (Ворсклинский регион скифского времени) / Ю. Н. Бойко, С. И. Берестнев. – Харьков, 2001. – 144 с.
5. Брашинский И. Б. Греческий керамический импорт на Нижнем Дону в V-III ст. до н.е. / И. Б. Брашинский. – Ленинград, 1980. – 267 с.
6. Зайцев Б. П. Археологический музей Харьковского университета / Б. П. Зайцев, В. А. Латишева // Вестник Харьковского университета. – № 362. – Харьков, 1992. – С. 103-110.
7. Ковпаненко Г.Т. Памятники скифской эпохи Днепровского Лесостепного Правобережья / Г. Т. Ковпаненко, С. С. Бессонова, С. А. Скорый. – К., 1989. – 336 с.
8. Ковпаненко Г.Т. Скифские курганы на юге Херсонщины / Г. Т. Ковпаненко, Э. В. Яковенко // Скифские Древности. – К., 1973. – С. 253-265.
9. Козуб Ю. І. Некрополь Ольвії V-IV ст. до н.е. / Ю. І. Козуб. – К., 1974. – 184 с.
10.Круц В. А. Отчет о работе Бортнической экспедиции в 1975 г. / В. А. Круц, В. Н. Погорелый // Науковий архів Інституту археології НАН України. – 1975/9. – 35 с.
11.Онайко Н. А. Античный импорт в Приднепровье и Побужье в IV-II вв. до н.э. / Н. А. Онайко // САИ. – Вып. Д1-27. – М., 1970. – 212 с.
12.Таблица распределения древностей // Отчет Императорской Археологической Коммиссии за 1903 год. – СПб., 1906. – С. 201-217.
13.Рибальченко Л.Л. Харківський історичний музей в період німецької окупації 1941-1943 рр. / Л. Л. Рибальченко // Культура України. – Вип. 3. – Харків, 1996 – С. 62-71.
14.Фиалко Е. Е. Памятники скифской эпохи Приднепровской террасовой Лесостепи / Е. Е. Фиалко. – К., 1994 – 53 с.
15.Ilyina Y.L. Grey pottery from the Late Classical / Early Hellenistic period Olbia necropolis based on materials from the Hermitage museum // Pontica XLII supplement I: Pontic Grey Wares. – Romania, 2009. – р. 77-92.