Використання засобів трансляції електронного контенту в процесі музейної експозиційної комунікації

Експозиційна діяльність є одним із основних напрямів роботи музею [5; 4]. До числа проблем, які заважають повноцінній презентації надбань національної та світової культурної спадщини, що зберігаються в музеях, належить проблема нестачі експозиційних площ. Зважаючи на те, що кількість тем, які музей може одночасно висвітлювати на основі сформованої системи експозицій і виставок, обмежена, а розміри доступної експозиційної площі, часто, стають на заваді повноцінній реалізації наявних потенційних експозиційних ресурсів музейного зібрання, оскільки, навіть в рамках невеликої теми, в музейних фондах може зберігатися набагато більше цікавих предметів, ніж їх можна представити у експозиції, значна частина фондового зібрання залишається недоступною для широкого загалу. В той же час, намагання в ході побудови експозиції представити на обмеженій експозиційній площі все різноманіття наявних музейних предметів, пов’язаних з даною темою, часто призводить до переобтяження простору експонатами та, зважаючи на експозиційний пріоритет саме музейних предметів, до звуження сфери використання інших видів експозиційних матеріалів (відтворення, науково-допоміжні матеріали, тексти), що може зменшити інформаційний потенціал експозиції.

Крім цього, часто на заваді повноцінній презентації музейних предметів стоїть проблема збереження – у випадку, коли музей не може забезпечити в експозиційному приміщенні необхідні умови зберігання (наприклад, сигналізацію для предметів, що містять дорогоцінні матеріали, або певний «мікроклімат» для тих предметів, експонування яких у звичайному середовищі призведе до значного погіршення стану їх збереження тощо), ці предмети, звичайно ж, залишаються у фондосховищі, що робить їх практично недоступними для музейної аудиторії. Поряд з цим, проблема збереження є нагальною і в питанні щодо можливої інтерактивної взаємодії з експонатом, що, практично, зводить нанівець потенційні можливості інтерактивної взаємодії з основною частиною експозиційних об’єктів, а отже, значно звужує інтерактивні можливості експозиції.

Окрему проблему може становити робота з іноземними відвідувачами. Зокрема, досвід ХІМ, набутий в період проведення чемпіонату Європи з футболу 2012 року [3], підтверджує інтерес іноземних туристів (в тому числі із категорії футбольних вболівальників) до історико-культурної тематики і, зважаючи на бажання іноземців самотужки, без сторонньої допомоги (в тому числі перекладача), знайомитись з історико-культурними ресурсами регіону, – необхідність введення до експозиції додаткових комунікаційних засобів, спрямованих саме на іноземців. Так, просте дублювання текстів у експозиції англійською мовою привертало значну увагу іноземних відвідувачів (навіть тих, для яких англійська не є рідною мовою) саме до цих експозицій і знайомство з ними було значно ретельнішим та довшим, порівняно з експозиціями, де таке дублювання було відсутнє (цей момент не компенсувала навіть атрактивність експонатів у «недубльованих» експозиціях).

Пересічний музей, зазвичай, не має необхідної кількості співробітників, які б могли на належному рівні працювати з іноземними відвідувачами (хоча б в плані проведення оглядової екскурсії іноземною мовою), а, зважаючи на відсутність в експозиціях дублювання текстової інформації хоча б однією з іноземних мов, комунікаційні можливості музею, в такому випадку, – мінімальні і повноцінне знайомство з експозиціями для іноземного відвідувача, який не знає мови, та за відсутності перекладача, є практично неможливим. Певну інформацію іноземець зможе отримати у експозиції за умови попереднього знайомства з представленою тематикою або у випадку «знайомства» з експонатом, який «говорить сам за себе». Однак, навіть у цьому випадку, зважаючи на те, що рівень взаємодії з експонатом на естетичному або емоційному рівні може залишатись досить високим, взаємодія на інформаційному рівні значно знижена, оскільки цілий пласт інформації залишиться «незчитаним» і при цьому зберігається велика вірогідність неправильної інтерпретації навіть тієї інформації, що була «зчитана». Тож, зважаючи на недостатнє знайомство іноземців з місцевою тематикою, що потребує більш поширеного коментаря, доцільним, поряд з дублюванням етикетажу, є створення значного блоку пояснювальних текстів, а також окремої орієнтуючої складової, перекладених іноземною мовою.

Водночас, таке дублювання вимагає виділення під розміщення цих текстів додаткової експозиційної площі (що у випадку її нестачі може становити проблему), а за необхідності дублювання кількома іноземними мовами – робить проект складним в реалізації.

Можливим варіантом вирішення проблеми є використання в експозиції різноманітних електронних інформаційних мультимедійних систем. Ці системи, поряд із забезпеченням відвідувачам можливості доступу до практично необмеженого блоку різноманітної текстової інформації (що може включати як інформацію щодо експонатів, так і супутню «загальноосвітню» інформації, що стосується представленої тематики) та традиційних науково-допоміжних матеріалів (зображень, схем, графіків тощо), що може сприяти значній «розгрузці» експозиційної площі, також дають змогу залучити до експозиційної розповіді додатковий комплекс джерел (аудіо, відео) та засобів візуалізації інформації, що висвітлюється в експозиції. Зокрема, можливості анімованої комп’ютерної графіки дають змогу створювати різноманітні візуальні моделі окремих процесів (наприклад, традиційні способи використання представленого у вітрині експоната тощо). Використання цих засобів, забезпечуючи поряд з підвищенням інформаційного і емоційного впливу на відвідувачів, сприятиме зростанню інтересу відвідувачів до матеріалу та може значно спостити процес сприйняття інформації. Окреме місце займають інтерактивні можливості систем, які можуть вивести процес сприйняття матеріалу на новий рівень, доповнюючи традиційний процес експозиційної комунікації новими діалоговими ланками.

Серед найпростіших варіантів реалізації – системи, які забезпечують лінійний спосіб подання мультимедійної інформації, коли відвідувачі не можуть впливати на передачу та зміст отриманого контенту. Це може бути реалізовано за допомогою простого розміщення у експозиції телевізійного екрану, який забезпечує передачу аудіовізуальної інформації, наприклад відтворює відеоролики (повсякчас або в певний момент екскурсії). Незважаючи на відсутність в цьому варіанті інтерактивного компоненту, існує можливість вирішення певного числа експозиційних задач, зокрема, крім простої демонстрації хронікальних відеоматеріалів, є можливість демонстрації попередньо створених повноцінних науково-популярних фільмів, що можуть містити значний блок вербальної та візуальної інформації щодо тематики експозиції, в тому числі й різними іноземними мовами, а крім цього, за певної підготовки, можуть вестись трансляції аудіовізуальних екскурсій експозицією. У випадку підключення терміналу система може набувати інтерактивних функцій, хоча, зважаючи на те, що цей варіант, як правило, розрахований на групову передачу інформації (контент можуть зчитати одночасно всі присутні відвідувачі), подібна реалізація інтерактивної складової матиме певну специфіку.

Більш поширеним варіантом реалізації інтерактивної системи, яка забезпечує нелінійний спосіб подання (відвідувач може впливати на передачу та зміст отриманого контенту) та розрахована на індивідуальну взаємодію, є інтерактивні інформаційні комплекси, зокрема т. з. «інформаційні кіоски».

Водночас, стаціонарне розміщення попередніх варіантів реалізації обмежує можливості відвідувача щодо повноцінної взаємодії за схемою «відвідувач-система-експонат», значний потік відвідувачів – можливий час роботи з кіоском, а ціна – фінансову можливість музею закупки необхідного числа кіосків.

Однак, можливості, які дає швидке поширення мобільних пристроїв – смартфонів та планшетних комп’ютерів, формує підвалини для реалізації розподіленої системи клієнт-серверного типу, де роль клієнта відіграють мобільні пристрої відвідувачів, а локальний музейний сервер – зберігає потрібну інформацію.

Мобільні пристрої, за виключенням розміру екрану, забезпечують, фактично, той же функціонал, що і попередні реалізації системи і, на відміну від них, мають переносний характер, що, за певних умов, дозволяє створити на їх базі повноцінні термінали інтерактивної мультимедійної системи, а, зважаючи на відсутність необхідності придбання музеєм мобільних пристроїв (оскільки в системі використовуються власні пристрої відвідувачів), вартість реалізації такого рішення є прийнятною. Тож, зважаючи на зростаючу популярність мобільних пристроїв серед населення (наприклад, протягом 2013 року серед загального числа відвідувачів офіційного сайту ХІМ 8,46% склали ті, хто заходив на сайт за допомогою мобільних пристроїв, і цей показник поступово зростає), представлений варіант реалізації системи є перспективним.

Для функціонування системи, за умови використання відвідувачами власних мобільних пристроїв, необхідні:

- локальний музейний сервер, на якому мають бути розміщені відповідні бази даних та інші матеріали (у випадку використання в музеї системи електронного обліку клієнт-серверного типу [2] можлива інтеграція систем);

- бездротова мережа (наприклад, за технологією Wi-Fi), розгорнута в експозиційних залах, яка має забезпечувати можливість підключення клієнтських пристроїв до сервера та передачу інформації між ними;

- додаток – клієнтська програма для мобільного пристрою, яка забезпечуватиме взаємодію з сервером та відтворення отриманої інформації на пристрої відвідувача.

Для орієнтування в експозиції можливе використання поряд із системами програмних меню мережі QR-кодів, розміщених на вітринах та поруч з окремими експонатами. Перспективними також є технічні та програмні засоби, які дозволяють реалізувати в експозиції систему доповненої реальності [1].

Завдяки цьому відвідувач, встановивши на свій мобільний пристрій додаток, отримав би доступ до цілого пласту мультимедійної інформації. Інформацію можна було б представити різними мовами, що, частково, допомогло б вирішити проблему роботи з іноземними відвідувачами. Так само можна виокремити розділи для різних категорій відвідувачів (наприклад, відповідно до вікового розподілу) і представити для кожної категорії адаптовану інформацію, що сприяло б кращому сприйняттю матеріалу. Крім загальної інформації про музей, послуги, які надає музей тощо основний блок складатиме інформація по музейним експозиціям, з розподілом відповідно до окремих експозицій, розділів експозиції, тем, комплексів та експонатів. Мультимедійний контент, згідно до основних видів експозиційних матеріалів, може включати:

- відтворення, наприклад 3D-моделі речових предметів, які дозволяють розглянути предмет з різних сторін (у найпростішому випадку – фотографії предметів, які можна більш детально розглянути збільшивши зображення), фоно- та кіноматеріали…

- науково-допоміжні матеріали, де поряд з традиційними матеріалами (карти, графіки, схеми тощо), можливе використання матеріалів, створених засобами комп’ютерної анімації, а також різних електронних інтерактивних засобів, які можуть сприяти включенню в процес експозиційної комунікації додаткової ланки передачі та сприйняття інформації (наприклад, ігри, вікторини тощо);

- тексти, куди можуть входити поширені «загальноосвітні» довідки.

В результаті, відвідувач, в ході перегляду експозиції, в будь-який момент, за допомогою мобільного пристрою, зможе отримати додаткову інформацію щодо тематики, що висвітлюється в експозиції та представлених експонатів, а за допомогою різноманітних інтерактивних засобів – отримати представлену в експозиції інформацію з іншого комунікаційного ракурсу.

Крім інформації про експонати, відвідувач зможе також отримати інформацію про інші музейні предмети, які стосуються представленої тематики і зберігаються у фондосховищах музею, що дозволить залучити їх, хоч і опосередковано, до процесу експозиційної комунікації.

Поряд з інформаційними блоками, де ключову роль грає візуальний канал передачі інформації, окреме місце в системі можуть займати блоки, засновані на аудіальному каналі передачі інформації, зокрема реалізовані у вигляді оглядових та тематичних аудіо-екскурсій по експозиції або аудіо-коментаря до окремих розділів чи тем. Цей аудіо-блок може також містити контент на різних мовах та мати розподіл за різними категоріями відвідувачів.

Крім цього, не слід виключати і можливостей системи щодо зворотньої взаємодії, заснованих на обробці статистичної інформації щодо тем або експонатів, які найбільше цікавлять відвідувачів. Ця інформація може бути використана в ході модифікації існуючих експозицій, розробки нових та в ході науково-освітньої роботи музею. Більш високий результат в галузі збирання статистичної інформації система може забезпечити за умови включення різноманітних опитувань відвідувачів (наприклад, після завершення огляду експозиції система може запропонувати відвідувачу відповісти на кілька запитань).

Таким чином, зростаюча популярність мобільних пристроїв створює можливості для побудови повноцінних музейних електронних інформаційних мультимедійних систем, заснованих на виконанні клієнтських функцій мобільними пристроями відвідувачів, що дозволяє, зменшивши фінансові витрати на створення системи, за допомогою інтерактивного мультимедійного контенту, певним чином, вирішити проблему підвищення інформаційного наповнення експозиційного простору та забезпечення додаткових можливостей доступу населення до надбань національної та світової культурної спадщини в умовах нестачі експозиційних площ, сформувати умови для роботи з іноземними відвідувачами та ввести в процес експозиційної комунікації додаткові інтерактивні засоби, що робить використання подібних систем в музеях доцільним.

Література

1. Миловидов С. В. Принципы «дополненной реальности» и интерактивная реконструкция в музеях [Электронный ресурс] / С. В. Миловидов // Художественная культура. – 2013. – №6. – Режим доступа: http://sias.ru/magazine/vypusk-6-2013/sotsialnaya-filosofiya-i-sotsiologiya/848.html

2. Орел Л. M. Особливості впровадження електронного обліку музейних фондів в практику [Текст] / Л. M. Орел, А. О. Фененко // Дев’ятнадцяті Сумцовські читання : збірник матеріалів Всеукраїнської наукової конференції «Музей як соціокультурний інститут в умовах інформаційного суспільства» (проводиться в рамках ХІХ Сумцовських читань), 18 квітня 2013 р. – Х. : Майдан, 2013. – С. 193-203.

3. Орел Л. M. Особливості роботи Харківського історичного музею з іноземними відвідувачами під час Євро-2012 [Текст] / Л. M. Орел, І. П. Шевцов, А. О. Фененко // Теория и практика воспитания современной молодежи: ценности, содержание, технологии : материалы международной научно-практической конференции 26-29 сентября 2012 г. – Луганск-Краснодон, 2012. – С. 52-57.

4. Про музеї та музейну справу [Електронний ресурс] : закон від 29.06.1995 № 249/95-ВР / Верховна Рада України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/249/95-вр

5. Definition of Terms – ICOM Statutes – ICOM [Electronic Resource]. – Mode of access: http://icom.museum/the-organisation/icom-statutes/3-definition-of-terms/