Антимінс

Антимінс являє собою прямокутне полотнище світлої шовкової тканини (атлас) з друкованим зображенням, виконаним чорною фарбою. Композиційним центром слугує сцена «Покладення до гробу» (Оплакування): тіло Христа лежить на кам'яній ложі, довкола — постаті Богородиці з німбом (при голові напис «МР ѲУ»), жінок-мироносиць, святих чоловіків (один навколішки при ногах, другий підтримує голову) та двох крилатих ангелів обабіч. На другому плані - великий голгофський хрест. Композиція вміщена у рамку з картушами у стилі класицизму. У чотирьох кутах — круглі медальйони з погрудними зображеннями чотирьох євангелістів з їхніми символами. У бокових картушах - зображення знарядь Страстей (спис, тростина, драбина, ліхтар, півень на колоні тощо). У верхній частині — рамкований текст церковнослов'янською мовою: "Цей Антимінс. Це є трапеза священна на принесення безкровної жертви В Божественній Літургії освятися Благодаттю Пресвятого Духа Цього заради надається влада священнодіяти на ньому у Храмі". У нижній частині — текст із посвятним формуляром: "Повелінням... Імператора Миколи Павловича...Благословінням Святійшого... Синоду Священнодіяний Преосвященним Никанором, єпископом в граді святого Петра 1827 року березня 25 дня" (текст російською мовою, друк у доповненні рукопису; цифри передані кириличними символами). Частина тексту, зокрема ім'я/сан освятителя, дописані рукописно на полях унизу праворуч: «Ревельскимъ и С.-Петербургскимъ Викарiемъ») та дата "1827"

На звороті полотнища - рукописний засвідчувальний текст чорнилом: у верхньому рядку хрест і слова «Божою Милістю», нижче — розлогий підпис із текстом: «Смиренний Серафим Митрополит Новгородський та С. Петербурзький». У центрі звороту — вшита прямокутна кишенька для мощей святого.

Предмет надійшов до музею у 1956 р.

Анотація: антимінс — освячений літургійний плат із зображенням покладення Христа до гробу, Антимінс розміщується на престолі і обов'язковий при звершенні Божественної літургії у православній традиції.

Антимінси виготовляли шляхом друку (гравюра на тканині) священних зображень та спеціальних текстів, зі звороту нашивали крихітний мішечок із частинкою мощів святого, змішану з сумішшю воску, ладану та інших пахощів. Готовий плат на лицевому боці власноруч підписував і остаточно освячував єпископ, вказуючи храм, дату і своє ім'я. Після чого антимінс ставав дозволом на проведення Літургії.