Статуетка. Шестирукий гнівний захисник (імовірно Махакала шестирукий)

Божество має загрозливий вигляд: могутні форми, живіт, що видається вперед, вискалений рот, вирячені в гніві очі, брови у вигляді язиків полум'я - це характерні риси дхармапали (стража Закону). На лобі третє око - символ всевідання. Замість волосся - окремо викарбуване віяло полум'яних завитків, укрите, разом із бородою, червоним пігментом (холодний розпис). Виходячи з іконографії, можна стверджувати, що представлено Махакалу Шестирукого, Великого чорного захисника Дхарми. Гнів Махакали спрямовано на все те, що заважає досягненню просвітлення. Його шість рук символізують шість параміт (духовних досконалостей).

Головні руки: права кисть перед грудьми, пальці зігнуті в характерний «хват держака»; ліва — біля живота, долонею догори, пальці півзігнуті («чаша»). Обидві кисті тримали атрибути, які втрачено (ніж-картрика у правій, чаша-капала в лівій).

Бічні руки: пальці розведені й зігнуті так само «під предмет» — тут були чотки з черепів і барабанчик дамару (праворуч), тризуб і аркан (ліворуч). Жодного з атрибутів не збереглося, на кистях присутні "гачки", на яких кріпилися втрачені атрибути.

У статуетці поєднано три кольори. Тіло, рукави й одяг позолочені; обличчя, кисті рук і стопа — темні, непозолочені, вилиті окремо. Це узгоджується з темним (темно-синім/чорним) кольором тіла гнівного захисника. Жовтий (золоте царствене убрання ) належить до стриманого настрою, червоний і чорний виражають лють. Приналежність скульптурного зображення Махакали до рангу вищих божеств можна визначити за прикрасами, серед яких — нагрудне намисто з карбованих зерен і гніздами для вставок; браслети і пояс; мочки вух сильно витягнуто (знак благородства, одна із ознак Великої Людини). На мочках є отвори, вірогідно, від втрачених сережок. Намисто, браслети на ліктях, плечах, на зап'ястях, сережки і пояс включено до набору ”шести прикрас”, які символізують чотири з “шести досконалостей” (щедрість, моральність, терпіння, ревність). Разом із спідницею і шарфом перелічені вищі прикраси входять до “тринадцяти прикрас бодхісаттви”. Спідницю на талії зафіксовано великим поясом, що зав'язано на спідниці вузлом з двома петлями і двома спадаючими кінцями.

Композиція цього твору належить до типу самабханга, пози ”стояння на прямих ногах”, чому притаманна строга фронтальність, дзеркальна симетрія, урівноваженість, ясно виражений центр і вертикальна вісь. Статику фігури порушує різко схилена набік голова з гнівним виразом.

Статуетка виготовлена у XVIII-ХІХ ст., місце виготовлення - Внутрішня Монголія, імовірно майстерні Долоннора (Долон-Нур, кит. 多伦), або Пекін; імперія Цін.

Анотація: Махакала є особливо популярним у Тибеті. Після завоювання Китаю монголами в ХІІІ ст. Махакала стає покровителем китайського імператора. В епоху маньчжурської династії Цин Махакала втілює релігійного союзника монголів — послідовників тибетського буддизму, що в художній уяві наділяє буддійські образи новими рисами китайсько-тибетського мистецтва. Це відображено в пластиці і декорі статуетки. Золочення, що прикрашає вбрання, є привілейованим матеріалом, здатним передати “чудесне світіння” образу.

Предмет належав до довоєнної (до 1941 р.) частини колекції Історичного музею імені Г.С. Сковороди.