Парохет (завіса ковчега Тори) з вкладно-меморіальним написом на івриті

Завіса складається із зеленого шовкового поля, шитого сріблястою металевою ниткою медальйонами-“ботех”, і пришитої до верхнього краю синьої шовкової смуги з написом на івриті, вишитим золотною ниткою вприкріп у п'яти картушах, розділених променистими розетами. Зі звороту — підкладка з червоної домотканої тканини, з 12 петлями для підвішування. Тканину поля використано повторно (медальйони по краю обрізані). Напис — віршована вкладна-меморіальна поема у п'яти строфах по п'ять рядків, строфи подано від крайньої правої до крайньої лівої.

Строфа 1: "Цю парохет присвятив — її (?) жертводавець із коштів громади; до зібрання (кенаси) спільноти [місцева назва?] — за душу дітей своїх, на (?)…"

Строфа 2: "Час повернення їх із руки Його сповна. Мати його, Тотеш(?), занедужала, і віддано тінь її; і прибув(?) [до] С.(?) — там вона померла, і поставлено їй надгробок (мацева)".

Строфа 3: "І Єрусалим (?) як глина(?); коли прийшов до Н./Ґ.(?) занедужав(?); (?) зберіг(?) Бог вічний — душі вознеслися".

Строфа 4: "У рік радості(?) Сіону. Бог душам їхнім дасть життя навіки. І Шломо, син Ханоха, (?) присвятив це до дому молитви".

Строфа 5: "Року [568 = 1807/08] і наситились ви (?) розрадами її у визволенні. І згадає жертводавця й домашніх його — (?) на величі".

У цілому текст читається так: "Шломо, син Ханоха, пожертвував цю завісу до дому молитви (кенаси) своєї громади — за душу своєї померлої матері (ім’я тюркського типу, ймовірно Тотеш טוטש ) і за душі дітей; у тексті згадано хворобу, смерть в іншому місці та поставлений там надгробок, а наприкінці — молитва, щоб Бог пом’янув «жертводавця й домашніх його». Поема стилістично звичайна для східноєвропейської юдейської епіграфіки.

Парохет виготовлений у 1807-1808 роках. Ймовірне місце походження - Крим.

Предмет надійшов до музею у 1956 р.

Анотація: парохет - декоративна завіса, яка закриває Ковчег Завіту (Арон ха-Кодеш) - спеціальну шафу або нішу для зберігання Тори в синагозі.

Це вклад «на пам’ять» — найпоширеніший тип пожертви текстилю до молитовного дому. Напис на парохеті перетворює предмет на документ: він фіксує ім’я, родинну подію, громаду й рік.