Жіноча сорочка

Сорочка прямого силуету, «станок» (до талії). Зшита з трьох полотнищ. Рукав прямий з ласткою та уставкою, пришитою по основі; унизу рівний, підрублений подвійним «вистігом», угорі прикрашений «пухликами» (дов. 11 см). Рукав та уставка з боку спинки пришиті подвійним «вистігом». Станок та уставки призбирані біля горловини у дрібні складочки технікою «вшивання до коміра». Горловина овальна, з розрізом по центру переду (дов. 23 см), оформлена вузькою обшивкою, прошитою потрійним «вистігом» та з двома прорізними петельками по краях обшивки. Сорочка оздоблена рослинним та рослинно-геометризованим орнаментом, виконаним чорними та червоними нитками. На уставці вишиті троянди з гілками та листям (шир. смуги 3,2 см). Ця вишивка обведена з обох боків орнаментом у вигляді ромбів, з'єднаних між собою. Низ рукава прикрашений смугою мережки через чисницю без прутика з настилом (шир. 2 см), нижче (через 0,7 см) — смуга одинарного прутика. Мережки обведені з обох боків паралельними смугами орнаменту у вигляді ламаної лінії.

Легенда: Сорочка вишита та побутувала у сім'ї учасника селянських виступів у 1905 р. в с. Старий Салтів (Харківська губернія, Вовчанський повіт, згодом — Харківська область, Вовчанський район). Вишивала Ситник Юхимія Павлівна, жінка Ситника Савелія Андріяновича. 1959 року сорочка була закуплена етнографічною експедицією Харківського історичного музею.