Ікона «Свята мучениця [Варвара]»

Ікона відноситься до так званих "народних".

На іконі постегневе, у звороті 3/4 ліворуч зображення святої- дівчини з великими темними очима і довгим темним волоссям, одягненої у темно- блакитний хітон з жовтою облямівкою і червоний мафорій. Руки святої зігнуті у ліктях і підняті до рівня грудей, правою рукою вона тримає чотирикінцевий хрест і зелену пальмову гілочку (символ незламної віри і безсмертя серед святих). Угорі ліворуч напис: "МУЧИНИЦА....". Фон ікони брунатний.

Ікона була передана до музею у 1958 р. мешканцями с. Єфремівка Вовчанського району Харківської області Лебеденко М.І., Поляковою [А.Н.], Комишанченко З.В., Невяшватченко М.Ф.

Легенда: Свята великомучениця Варвара народилася в місті Іліополі в знатній язичницькій родині під час правління імператора Максиміана (305-311 рр.). Батько Варвари – Діоскор - хотів уберегти свою дочку від спілкування з християнами. Для цього звів вежу і посадив туди Варвару. Але це не уберегло її від прийняття Святого Таїнства Хрещення. Коли Діоскор дізнався про це, він відвів її до градоначальника і відмовився від дочки. Варвару заточили у в'язницю і після страшних тортур Діоскор відтяв своїй дочці голову. Незабаром його смертельно вразила блискавка.

В українській християнській культурі Варвара є однією з пошанованих святих жінок. Як вважають, частина мощей великомучениці була привезена до Києва ще у часи середньовічної Русі та покладена в новозведеному Михайлівському соборі. Варвару здавна вважали захисницею від неочікуваної смерті.

Православні віруючі просять Варвару про захист від раптової смерті, позбавлення від хвороб і пом'якшення батьківського гніву. Молитву Варварі читають під час страшних гроз і блискавок. Свята Варвара є покровителькою простих людей, шахтарів, гірників, ремісників, а також вояків.