Охтирська ікона Божої Матері

На іконі поясне зображення Богородиці у звороті 3/4 праворуч, з гладким темним волоссям, що спадає на плечі, навколо голови - накладний променистий німб. Богородиця одягнута у туніку з облямівкою та мафорій, руки складені у молитовному жесті на рівні грудей, Її погляд і легкий нахил голови спрямовані на Розп’яття, зображене у нижньому правому куті.

Ікона виконана з гіпсу, який накладено на дошку, залишаючи вільним "личний" живопис Богородиці та Ісуса Христа.

Рамка ікони орнаментована гірляндою з листя аканта та підкреслена з одного боку крапковим орнаментом.

У нижній частині ікони на рамку накладена прямокутна "плашка" з написом церковнослов'янською мовою, розділеним круглим медальйоном: "ЗОБРАЖЕННЯ ЧУДЕС У ДНІ ІКОНИ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ ОХТИРСЬКОЇ [ЯКЕ] ЗБУЛОСЯ 1739 РОКУ ЧЕРВНЯ 2-ГО..." (медальйон втрачений).

Дошка ікони на звороті посилена горизонтальною врізною шпонкою.

Ікона була придбана музеєм у харків'янки Бортнікової А.М. у 1973 р.

Легенда: іконографія Охтирської ікони має ознаки впливу західноєвропейського мистецтва, зокрема італо-грецьких зразків та стилю бароко 18 ст. Їі унікальна нетипова іконографія поєднує східні і західні традиції. Історія Охтирської ікони Божої Матері починається з її чудесного явлення 2 липня 1739 р. священнику Покровської церкви міста Охтирки Василю Данилову під час сінокосу. У 1751 р. Синод офіційно визнав Охтирську ікону чудотворною та закріпив її статус у церковній традиції. Після офіційного визнання чудотворності ікони було написано багато її списків. Особливо широко ікона шанувалася на Слобожанщині. Трагічною подією в історії ікони стало її викрадення у 1903 р. з Охтирського Покровського собору.

Відродження молитовного звернення до цього образу розпочалося з 1995 р., коли митрополит Харківський і Богодухівський Никодим привіз в Охтирський Покровський собор її список.

Охтирська ікона Божої Матері допомагає матерям, які турбуються про життя своїх дітей, а також сиротам, які не знають материнської любові, усім бідним і знедоленим.