103 річниця заснування Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова

Щороку 21 січня українська громадськість, музейна спільнота, небайдужі до своєї історії харків’яни, святкують чергову річницю заснування Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова. Сьогодні маємо гарну нагоду згадати основні віхи історії музею.

21 січня 1920 р. видатний український учений Микола Федорович Сумцов заснував Музей Слобідської України, від якого веде своє літочислення Харківський історичний музей. До новоствореного Музею Слобідської України, який розташовувався на Сергієвському майдані, увійшли колекції художньо-промислового музею, музею красних мистецтв і старожитностей, музею етнографії та особиста збірка картин видатного українського живописця Сергія Івановича Васильківського.

Першим директором Музею Слобідської України став його засновник — Микола Федорович Сумцов. Він особисто визначив структуру музею, що включала історичний, художній і етнографічний відділи та розробив наукові засади його діяльності. Протягом 2 років М.Ф. Сумцов здійснив кілька експедиції для поповнення колекції музейними предметами. У 1922 р. Музею Слобідської України було присвоєне ім’я Григорія Савича Сковороди, у зв’язку з 200-річним ювілеєм з дня народження видатного філософа.

На жаль, у 1922 р. М.Ф. Сумцов помер, але справу видатного вченого продовжила його учениця — Раїса Сергіївна Данковська, яка очолювала музей з 1922 по 1929 рр. Раїса Данковська була засновницею теорії етнографічної роботи у містах. Вона проводила систематичні етнографічні дослідження на Іванівці, Лисій та Холодній Горі у Харкові. Р.С. Данковська намагалась реалізувати в Музеї Слобідської України те, що не встиг М.Ф. Сумцов.

Деякі представники радянського музеєзнавства вважали, що Музей Слобідської України був створений «націоналістами по замовленню націоналістів», тому в 1929 р. було ухвалено рішення про звільнення з музею Р.С. Данковської, а сам заклад реорганізували у Всеукраїнський історичний музей. Новим директором музею був призначений Кіндрат Іванович Кушнірчук. Радянська влада покладала надії на те, що новий директор перетворить музей з т.з. «націоналістичного» на справжній соціалістичний. Але К. І. Кушнірчук також з часом не став задовольняти радянську владу, він був звільнений з музею, пізніше репресований і позбавлений волі.

У 1934 р. столиця Радянської України була перенесена з Харкова у Київ, відтоді музей отримав назву Український державний історичний музей. Після цього радянська влада робила все для того, щоб історичний музей у Харкові став зразковим соціалістичним музеєм, змінюючи неугодних директорів один за одним протягом 1934–1941 рр.

Напередодні нацистського вторгнення в 1941 р., історичний музей у Харкові був одним з найбільших в Україні. В його фондах зберігалось понад 100 тисяч музейних предметів. З початком війни настала нагальна потреба евакуювати найбільш цінні артефакти в глиб Радянського Союзу, але для цього було виділено лише 2 вагони. У ці 2 вагони також помістили деякі експонати краєзнавчого музею та Музею Революції. Ешелон з двома вагонами музейних цінностей вирушив з Харкова 2 жовтня 1941 р., але вже 10 жовтня на станції Олексіївка Білгородської області його розбомбили. Під час бомбардуванні загинув директор історичного музею І. Яблучник. Деякі музейні цінності були зібрані бійцями винищувальних батальйонів і відіслані до Уфи, де вони до зберігались до 1944 р.

Більша частина музейних цінностей залишилась в окупованому німцями Харкові. Окупаційна влада ухвалила в 1941 р. створити новий Музей Слобожанщини на базі історичного, краєзнавчого, антирелігійного музеїв та Музею Революції. Директором Музею Слобожанщини був призначений Олег Миколайович Рудинський — колишній завідувач відділу природи краєзнавчого музею. Новий Музей Слобожанщини відкрили для відвідувачів 14 грудня 1941 р. у будинку № 10 на вулиці Університетській. У ньому працювала тільки експозиція природи. Відкриття історичної експозиції у будівлі музею на Сергієвському майдані, залишилось тільки в планах, оскільки вона була пошкоджена під час бойових дій. Німецькі окупанти систематично грабували музейні фонди, а у лютому 1943 р. намагались замінувати будівлю на Сергієвському майдані, де мала бути відкрити історична експозиція, тільки за клопотанням О.М. Рудинського будівля була розмінована.

Після визволення Харкова від німецьких окупантів, 29 серпня 1943 р. О. М. Рудинський був призначений директором відновленого історичного музею, але пропрацював на цій посаді лише до 12 вересня 1943 р. За співпрацю з німцями під час окупації Харкова, О. М. Рудинський був арештований та засуджений до позбавлення волі.

Після того, як Україну визволили від німецьких окупантів у 1944 р., евакуйовані цінності історичного музею були повернені з Уфи в Харків. Музей відновлював свою роботу у важких умовах післявоєнної розрухи в наданих для його діяльності приміщеннях колишнього Покровського монастиря на вулиці Університетській. У цей період музей очолював Сергій Денисович Середа.

Цілою епохою в житті Харківського історичного музею можна назвати період з 1948 по 1984 рр., коли музей очолював Микола Антонович Воєводін. Саме у ці роки Харківський історичний музей став провідним музейним закладом не тільки Харківщини, а й всієї Лівобережної України.

У 1997–2003 роках Харківський історичний музей поступово переїздив із будівель, переданих відновленому Покровському монастирю, у будівлю колишнього міського ломбарду на вулиці Університетській. У 2012 р. почалась реконструкція будівлі музею з добудовою нового скляного корпусу. Важливою подією стало присвоєння 18 червня 2015 р. Харківському історичному музею імені його засновника та першого директора — Миколи Федоровича Сумцова.

Справжнім святом для харків’ян та гостей міста стало відзначення 100-річного ювілею Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова у січні 2020 р. Для екскурсантів була відкрита нова експозиція «Слобожани» та виставки «Калейдоскоп музейних скарбів у вимірі часу», а також «Традиції та просвітництво». Національний банк України порадував українців випуском спеціальної монети на честь ювілею музею.

Важкі випробування для всієї музейної спільноти настали 24 лютого 2022 р., коли російська федерація розпочала повномасштабну збройну агресію проти України. Колекція Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова опинилась під загрозою знищення від ворожих обстрілів та бомбардувань. Але колектив музею під керівництвом Ольги Миколаївни Сошнікової доклав усіх необхідних зусиль для збереження безцінного історичного надбання Харківщини, музейні предмети були надійно збережені від можливих загроз у безпечних місцях.

Співробітники Харківського історичного музею імені М.Ф. Сумцова зустрічають 103-річницю свого заснування на робочих місцях, нині проводиться робота зі збору артефактів сучасної російсько-української війни. Після перемоги України, музей радо відкриє свої оновлені експозиції для відвідувачів і стане справжнім музейним символом перемоги українського народу над російськими окупантами. Слава Україні! Слава героям! Слава українським патріотам!