12 січня — День українського політв’язня

Дату 12 січня обрали невипадково: саме цього дня у 1972 році в Києві та Львові відбулися арешти різдвяної коляди — найбільшої репресивної акції проти українських дисидентів.
Організаторами коляди була дисидентська молодь. Поєднуючи елементи Різдвяного вертепу із Маланкою та Щедрим вечором, вони колядували у новорічну ніч вулицями Львова, заходячи до знаних людей: Романа Іваничука, Ростислава Братуня, Миколи Петренка та ін. Таким чином молодь чинила виклик політиці викорінення українських національних традицій, забороною відзначення релігійних свят. Радянська влада звинуватила їх у «українському буржуазному націоналізмі» і поширенні самвидаву.
За ґратами опинились 19 лідерів дисидентського руху — Іван Світличний, Василь Стус, Євген Сверстюк, Зіновія Франко, Леонід Плющ, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Стасів-Калинець та ін. Ці арешти стали початком масових репресій проти української інтелігенції, загалом впродовж 1972 р. було засуджено 89 активістів. Більшість з них отримала вирок позбавлення волі терміном на п’ять-сім років у таборах та три роки заслання. А кого складно було звинуватити у порушенні кримінального кодексу, оголошували божевільними та ув’язнювали у спецпсихлікарнях. Саме в неволі, з ініціативи В’ячеслава Чорновола від 1975 року почав відзначатися День українського політв’язня.

Владі вдалось призупинити масове видання самвидаву та поставити на паузу традицію публічної коляди, але не вдалось викорінити самосвідомість українців. Вже в кінці 1970-х років рух опору відновився створенням Української Гельсінської групи, в якої основним інструментом боротьби став захист прав людини.

В сучасній історії України цей день набув нового контексту. Після початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року росіяни продовжують переслідувати українців на захоплених територіях, вчиняти воєнні злочини та порушувати права і свободи людини.
В цей день ми схиляємо голови перед тими, хто жертвує своєю свободою та ризикує своїм життям заради незалежності України.