170-річчя від дня народження Миколи Сумцова

Микола Федорович Сумцов походив із роду потомків козацької старшини. М.Сумцов отримав середню освіту — у Харківській чоловічій гімназії, яку закінчив із срібною медаллю. Вищу освіту здобув у Харківському імператорському університеті та за кордоном у Німеччині. У 1874 році він написав «Очерк истории христианской демонологии», що був відзначений золотою медаллю в університеті. Для того, щоб отримати посаду викладача університету, М. Сумцов захистив дисертацію про творчість Володимира Одоєвського. З 1878 року Сумцов був викладачем, а з 1888 року і до кінця свого життя — професором Харківського університету. Світовий загал знає М.Ф.Сумцова як видатного етнографа. Діяльність академіка Сумцова була високо оцінена сучасниками: у 1899 році він був обраний членом-кореспондентом Чеської Академії наук, у 1905 році — членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук, у 1919 році — академіком Української АН. Він очолював та був учасником наукових товариств.

Микола Федорович залишив по собі понад 1500 наукових робіт та розвідок. Значне місце у науковій діяльності М. Сумцова посідали теми історії розвитку рідного краю, традиційної української культури, світової культури та мистецтва. Однією з останніх наукових розробок М. Сумцова стала «Історія української філософської думки», яка залишилася незакінченою (рукопис був надрукований вже після смерті М.Сумцова в № 2-3 Бюлетеня Музею Слобідської України у 1926 р.). Він писав: «Щоб зрозуміти як слід Сковороду, його думки і почуття, треба пильно придивитись до культурного життя українського народу, до його старої школи і письменства».

Микола Федорович активно популяризував історичні та культурні знання, долучаючи їх до світового культурного досвіду. Наприклад, з ініціативи М.Сумцова ХІІ археологічний з’їзд став громадською трибуною захисту кобзарів і лірників від свавілля влади. Разом з Х. Алчевською М.Сумцов розробив статут харківської «Просвіти», першим почав читати лекції в Харківському імператорському університеті українською мовою (у 1905 році).

Багато часу та енергії віддав М. Сумцов громадській діяльності. Він був членом ради попечителів Харківського учбового округу. Під його редакцією було складено «Пособие для устройства научных и литературных чтений». Він очолював Харківське історико-філологічне товариство, виступав головою комісії по проведенню відкритих читань для жінок. Микола Сумцов доклав багато зусиль для створення Харківської громадської бібліотеки (нині бібліотека імені В.Г. Короленка). Декілька разів обирався гласним Харківської міської думи. З 1919 року Микола Федорович став головою етнографічної секції науково-дослідної кафедри історії культури України та очолив Етнографічну комісію при Музеї Слобідської України імені Г.С. Сковороди. Він став фундатором вітчизняного музеєзнавства. Справжньою культурною подією в історії міста Харкова стало відкриття Музею Слобідської України імені Г.С. Сковороди у 1920 році. Микола Сумцов був першим його директором. У розробленій ним програмі діяльності музею зазначалося, що завданням його є вивчення українського народного життя. Етнографічні колекції, зібрані академіком Сумцовим, надзвичайно цінні, колекції багатьох груп предметів були зібрані вперше, наприклад, слобожанських писанок, хліба, народної медицини.

Харківський історичний музей виступає продовжувачем і хранителем традицій Музею Слобідської України імені Г.С. Сковороди, започаткованих М.Сумцовим. З 1994 року в музеї була запроваджена наукова конференція «Сумцовські читання», де розглядаються актуальні питання з історії Слобожанщини, стан музейної справи та перспективи її подальшого розвитку, питання науково-дослідної, експозиційної, виставкової та науково-освітньої роботи музеїв та пам’яткоохоронна діяльність.

18 червня 2015 року депутати обласної ради на позачерговій XXXVI сесії проголосували за присвоєння Харківському історичному музею ім’я Миколи Федоровича Сумцова. Як сказано в пояснювальній записці, таким чином, на Харківщині вшановують пам’ять видатного земляка М.Ф. Сумцова, засновника і першого директора Харківського історичного музею, враховуючи його вагомий внесок в розвиток музейної справи в Україні, дослідження та збереження історичної, етнографічної, фольклорної спадщини Слобожанщини.