170-річчя від Дня народження Володимира Галактіоновича Короленка

В. Г. Короленко — відомий письменник, журналіст та політичний діяч кінця XIX — початку XX століття. Володимир Галактіонович ніколи не вважав літературу просто джерелом естетичної насолоди. Для нього вона була засобом змінити світ на краще. «Як ноги забирають людину, скажімо, від холоду і темряви до житла і світла, так слово, мистецтво, літератури — допомагають людству в його русі від минулого до майбутнього», — зазначав письменник у своєму щоденнику.

Короленко народився 27 липня 1853 року в родині повітового судді Галактіона Панасовича Короленка. Дитинство його минуло в Житомирі та Рівному. Батько письменника був з козацького роду, що сягав миргородського козачого полковника Івана Короля. Мати Евеліна Скуревич — полька за походженням, тому в родині уживалися різні національні традиції, віросповідання та політичні погляди. Це сформувало у майбутнього письменника уміння розуміти точку зору іншої людини.

У 1874 році Короленко переїхав до Москви й став студентом Петрівської землеробської та лісової академії, де зблизився з революційно налаштованою молоддю. Через два роки його було виключено з академії, заарештовано. Наступні майже 10 років Короленко провів у засланні. Він вивчив побут і культури місцевих народів, краще дізнався про людей, засвоїв кілька робітничих професій. Саме в засланні він усвідомив, що найкращий засіб змінити світ — це не боротьба і терор, а просвітництво. Найплідніший період у житті Короленка почався 1885 року, коли йому дозволили оселитися в Нижньому Новгороді, де він прожив десять років. Саме тоді написані перші твори, які мали бурхливий успіх: «В дурном обществе», «Сон Макара», а також один із найбільш значних творів «Слепой музыкант». Короленко зображує ті сторони народного життя, які до нього в літературі ніхто не описував.

Але вершиною творчості Короленка вважаються літературні розслідування. Він звертався до складних справи: писав про єврейські погроми, розповідав про упокорення селянських бунтів, боровся з наслідками катастрофічного голоду, доводив невинність єврея Бейліса... У статті «9 січня 1905 року» надав сміливе трактування подій «кривавої неділі» і висунув припущення, що в майбутньому очікується щось «і вище, і стрімкіше, і крутіше». Володимир Галактіонович часто брав участь у розслідуваннях, де звинувачувалися бідні люди. Завдяки цьому він урятував багатьох людей від несправедливих покарань. Відомий випадок, коли після одного з таких розслідувань, тріумфуючий натовп селян на руках відніс візок разом з Короленком до його готелю.

Критикуючи самодержавство та засуджуючи свавілля поліції, професійним революціонером Короленко ніколи не був, хоча добре розумів те, що відбувалося в Росії. Він обережно сприйняв жовтневий переворот 1917 року і відкрито засуджував методи, які використовували більшовики для «побудови соціалізму». Позиція та настрої Володимира Галактіоновича відбилися в «Листах до Луначарського» та «Листах з Полтави». «Йде загальна розруха. І ясно, що далі. Так продовжуватися не може, і країні загрожують нечувані біди... Ви будуєте все на егоїзмі, а самі вимагаєте самозречення…». Свобода людини, істина, совість — ось ті принципи, які сповідував Короленко і за царської влади, і при більшовиках, і при білогвардійцях.

Народившись на території України, більшу частину свого свідомого життя Короленко прожив поза її межами. Своєю батьківщиною він називав російську літературу. Проте національне самоусвідомлення Короленка у бік росії не спричинило до появи у нього українофобських поглядів, він виявляв повагу до всього українського протягом всього життя.

Останні 20 років життя В. Г. Короленко провів у Полтаві. У 1921 році тяжко хворому письменнику було надано спеціальний вагон-салон для поїздки разом з родиною за кордон на лікування, але він відмовився. Помер Володимир Галактіонович Короленко 25 грудня 1921 року від запалення легенів і похований у Полтаві.

У Харкові письменник не мешкав. Але бував тут, про що розповідає пам’ятна дошка на будинку №23 на вул. Римарській. Тут жив та практикував доктор Юлій Гольдінгер, до якого письменник звертався за консультаціями. Також у Харкові на перетині вулиці Короленка та провулка Короленка розташовується одна з найзнаменитіших установ у місті — найбільша в країні бібліотека Короленка.

Володимира Галактіоновича Короленка знали в росії, в Україні, за кордоном. Він сформулював важливі постулати, які вважав необхідними для морального здоров’я людини. І сам жив за цими ж принципами! Ймовірно сьогодні не всім знайома творчість В. Г. Короленко, але його вислів «Людина створена для щастя, як птах для польоту» відомий всім.