24 лютого: Україна у боротьбі за Незалежність.

Кожен з нас до кінця свого життя буде пам’ятати ранок 24 лютого, який навічно залишив рани в наших серцях. 04.05 на годиннику — вибух, ще один і ще один…Руки і ноги трясуться. Серце вискакує з грудей. Розуміння і невідомість попереду… Страх і темрява ввечері. Прислухаючись до кожного звуку за вікном, не розумієш, що чекати далі. Думки в голові і день, і ніч. Телефони не випускаються з рук. І ось перші повідомлення в чатах: «По всій території України вибухи: Київ, Харків, Одеса, Маріуполь, Краматорськ, Чернігів, Суми, Івано-Франківськ, Дніпро, Миколаїв, Львів….».
Нам говорили: «У вас немає інших варіантів, аніж здатися». Ми відповідали: «У нас немає інших варіантів, аніж перемогти»
Це не просто війна, це війна за саму сутність нашої країни, за наше право бути собою, за незалежність, яку ми виборюємо вже понад 30 років. І одразу стало зрозуміло, що це буде не просто війна, а боротьба за кожну вулицю, кожне село, кожну родину, за кожен метр української землі. Росія намагалася захопити нас за лічені дні, але забула про найголовніше: народ, який не просто любить свою землю, а готовий за неї боротися до останнього.
Досі не припиняється відгукуватися безперервним струмом в наших серцях хронологія подій того дня:
01.00 Володимир Зеленський звернувся до росіян із закликом втриматися від війни і зателефонував путіну, однак той відмовився розмовляти.
04.00 путін оголосив про проведення «спеціальної військової операції в Україні». Майже одночасно в Києві, Харкові, Одесі і в інших великих містах почули і побачили вибухи.
04.30 Зібрано термінове засідання Ради Безпеки ООН. Постійний представник росії відмовляється називати події «Війною». Однак підтвердив початок «Спеціальної військової операції». Повітряний простір над Україною закрито.
06.11 Володимир Зеленський скликає Раду Національної Безпеки і Оборони РНБО. І вводить воєнний стан в Україні.
07.15 Державний кордон України піддався атаці російських віськ з боку рф та білорусі — офіційне повідомлення Державної прикордонної служби України.
10.08 Укрзалізниця готова евакуювати мешканців міст поряд з лінією розмежування.
10.29 На виїздах із міст утворилися затори.
10.50 Голова НБУ Шевченко: «Банки продовжують роботу з огляду на обмеження. Ми обмежуємо зняття готівки.»
11.00 Розпочався бій під Харковом
11.30 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією.
11.30 Україна розірвала дипломатичні відносини з російською федерацією.
12.20 Потужний удар по аеродрому в Гостомелі під Києвом.
13.12 Прорив державного кордону в Київській області. Висадка десанту рф в Гостомелі.
13.21 Захоплення Каховської ГЕС
14.51 Прорив держави агресора в багатьох напрямках
15.37 Національний банк України ухвалив рішення про відкриття спеціального рахунку для збору коштів на підтримку ЗСУ.
16.20 російські кораблі атакували острів Зміїний.
17.12 У Києві вводиться комендантська година
18.15 Надвечір мітинги на підтримку України почали проводити по всьому світу.
19.15 російські війська захопили адміністративну будівлю Чорнобильської АЕС
19.55 Указ президента про створення військових адміністацій на базі ОДА.
21.15 Україна закликає західних партнерів сприяти закриттю неба над Україною, щоб зупинити повномаштабну агресію р
23.50 Указ президента «Про Загальну мобілізацію».

24 лютого — це був лише початок всіх жахливих подій, що випали на долю українського народу. Далі були переповнені жінками і дітьми евакуаційні потяги на захід країни, які замість 12-14 годин в дорозі, їхали протягом 24-х і більше годин практично в повній темряві, зупиняючись через можливі обстріли попереду. Тисячі, або навіть мільйони зруйнованих доль і життів. Багатостраждальний Маріуполь з невідомою кількістю загиблих мирних жителів. Зруйновані міста Чернігів, Харків, Ізюм, Сєверодонецьк, Охтирка, Волноваха, Бахмут, Соледар…. Холодні і темні ночі через відсутність світла і опалення. Постійні обстріли мирних жителів усіх регіонів України.
Але наш народ не так просто перемогти. Кожне місто захищало свою територію по-своєму. Мешканці зустрічали окупантів коктейлями Молотова, крали ворожі БТР, перекривали дорогу окупантам багатотисячними мітингами, не пропускаючи техніку в міста. Куп’янськ, Олешки, Нова Каховка, Херсон, Гола Пристань, Чаплинка, Новоолексіївка, Генічеськ, Мелітополь, Бердянськ, Енергодар, Скадовськ.
Незважаючи на спроби російської армії оточити Київ, українські сили зуміли відбити перший удар. Російські війська на півночі України були змушені відступити від Києва та Чернігова. Бої за Київ стали важливим символом незламності та рішучості українського народу.
Крім того, на півночі України російські війська здійснили численні злочини, включаючи звірства в Бучі, Ірпіні, Гостомелі, де були знайдені масові поховання, що пізніше стали частиною міжнародних звинувачень щодо воєнних злочинів російських військових.
До літа 2022 року ситуація стабілізувалася на сході України, де бойові дії зосередилися на Донбасі — територіях Луганської та Донецької областей.
У серпні українські війська провели успішну контрнаступальну операцію на південь, зокрема в Херсонській області. Підтримка західними союзниками дозволила Україні розпочати операції, які привели до деокупації кількох ключових територій.
Харківська операція 2022 року — це масштабний контрнаступ Збройних сил України у вересні 2022 року під час російсько-української війни. У результаті цієї операції українські війська звільнили значну частину Харківської області, а саме такі міста — Балаклея, Купянськ, Ізюм, що стало одним із найважливіших переломних моментів війни.
Після звільнення територій були виявлені масові поховання та докази воєнних злочинів у звільнених населених пунктах, зокрема в Ізюмі. Це викликало широкий міжнародний осуд.
Харківська операція стала одним із найуспішніших контрнаступів у сучасній військовій історії України та суттєво змінила ситуацію на фронті.
До жовтня 2022 року в Україні відбулися численні важливі контрнаступи. Зокрема, в Херсонській області українські війська змогли змусити російські сили відступити з Херсона, а у листопаді місто було звільнене. Це була велика стратегічна перемога, адже Херсон був одним із перших великих міст, захоплених російськими військами.
Зростала підтримка України з боку міжнародної спільноти. Західні країни продовжували постачати зброю та фінансову допомогу, що зміцнювало обороноздатність країни.
У 2023 році війна перейшла в активну фазу на сході та півдні України. Особливу увагу привертали бої в районах Бахмута, Авдіївки, на Донеччині та Луганщині. Ситуація залишалася важкою, але українські сили продовжували опір, застосовуючи новітні технології, бойові тактики та вдосконалені стратегічні підходи.
Протягом цього часу було зроблено кілька важливих кроків для зміцнення національної безпеки України, у тому числі заяви про прагнення до вступу в НАТО та ЄС.
Протягом 2024 року ситуація на фронті продовжувала змінюватися. Українські сили здійснили низку значних контрнаступальних операцій, звільнивши значні території на сході та півдні. Російські війська змушені були відступати з деяких важливих районів, зокрема з частини Донеччини та Запорізької області.
Міжнародна спільнота продовжувала активно підтримувати Україну, накладаючи нові санкції на Росію та надаючи різноманітну допомогу. Українська армія отримала нову техніку, а українці продовжували зберігати моральну стійкість.
Війна триває, і її результат залишається непевним. Однак, навіть у таких складних умовах, Україна змогла продемонструвати неабияку стійкість і здатність до відновлення. Народ України та її армія продовжують боротися за свою територіальну цілісність, свободу та незалежність…..
Хвилиною Пам’яті, хвилиною мовчання вшануємо вічну пам’ять тих, хто віддав своє життя, відстоюючи ідеали миру, добра, справедливості. У глибокій скорботі згадаємо тих, хто загинув за нашу Україну, за її незалежність, цілісність, за її мир і спокій, пом’янемо всіх цивільних людей і захисників, що загинули під час Повномаштабного вторгнення.
Ми збережемо пам’ять про кожного, хто віддав своє життя за нашу свободу. Бо ця війна — не лише війна проти росії, це війна за право бути собою. І як би важко не було, ми будемо боротися до кінця. Україна обов’язково переможе. І цей біль, ці втрати не зупинять нас, вони лише зміцнять нашу віру у себе і в нашу незламність.
Зараз ми можемо сказати: кожен день війни — це день, коли ми стаємо сильнішими. І ми точно знаємо, що не лише переживемо цю війну, але й здобудемо перемогу, яку заслужили.
Слава Україні! Героям Слава!.