24 ЛЮТОГО — ДЕНЬ ПОЧАТКУ ВІЙНИ РФ ПРОТИ УКРАЇНИ

Рік тому, 24 лютого 2022 року рано вранці всі ми прокинулися від вибухів снарядів, звуків пострілів та гулу ворожих літаків. Так розпочалася війна, наймасштабніша та найкривавіша війна в серці Європи — війна рф проти України.

Що ми відчули в ту мить? Здивування, жах, розпач…Ми ж сусіди, там живуть наші родичі, друзі, знайомі… Чому вони на нас напали та гатять по нас з літаків, танків та гармат? Тоді, рік тому, відповіді на ці питання не було, але вона є тепер.

Триста років тому московське царство здійснило в нас першу велику крадіжку — вкрало нашу назву — Русь (на грецькій мові Росія). Русь була і є тільки одна — Київська Русь. Потім московія почала привласнювати собі нашу історію, фальсифікуючи події минулого. Насправді єдиною столицею Русі був та залишається Київ, а не москва. Власне цього московія не могла пробачити Україні, тому просто почала ліквідовувати українську державність, захоплювати наші землі, протягом двох століть знищувалась наша культура, мова та національна ідентичність. Україна була не звичайною частиною російської імперії, національною окраїною, Україна завжди була конкурентом за право народження та власне ім’я. Україна завжди була конкурентом росії в економіці, політиці та культурі. Кілька століть нашим предкам і нам с вами впроваджували у свідомість комплекс неповноцінності, так званого «молодшого брата», принижували інтелект нашого народу, забороняли українську мову, замінювали на чужі наші традиції та звичаї, влаштовували голодомори, піддавали тортурам борців за свободу. Але насправді, це Україна — старший брат, тому що наша історія набагато довша, і наша столиця Київ з’явився на сім століть раніше москви, це українці завойовували для російської імперії нові землі, щедро фінансували імперську владу, сплачували величезні податки, це Україна у ХVІІ-ХVІІІ ст. стала культурним донором для росії. Тому у 2014 році московія почала по шматочку знову відбирати наші території — Крим, Донбас, Луганщину. А у 2022 році вирішила остаточно знищити весь український народ, нашу незалежну самостійну державу та розпочала війну.

Але московія не врахувала особливості українського національного характеру — ми єднаємося в умовах небезпеки та зовнішньої агресії, ми відповідаємо ворогу, коли є загроза для наших дітей. Ми — вільна, незалежна та мужня нація, і в цьому наша сила!

Нам давали спочатку три дні, потім тиждень, максимум місяць, всі були впевнені, що українці більше не витримають шаленого тиску «другої армії в світі». Але минув рік, і Україна стоїть, і ми всі разом тримаємо удар, і захищаємо власну землю, свободу, незалежність, свої сім’ї, дітей та батьків, захищаємо Європу та світ від агресії та несправедливості.

І світ повірив в Україну, і об’єднався навколо головної ідеї сучасності — допомоги українському народові в цієї війні — військової, гуманітарної, фінансової, моральної. І згуртувалося НАТО та Європейський союз, і встали на захист свободи та демократії. І весь світ зрозумів, що Україна — це символ мужності, свободи, гідності та незламності.

Ми всі разом багато чого пережили за цей рік: евакуацію, втрату рідної домівки, болючу втрату рідних та близьких, знущання ворога, ракетні бомбардування, розчарування у родичах та друзях по ту сторону кордону, жах полону, радість визволення та повернення додому. Ми почали задовольнятися мінімумом, ділитися останньою гривнею з військовими, ходити пішки на роботу, миттєве розбирати завали, вчити дітей в підвалах, влаштовувати новорічну ялинку в метро, радіти тиші. Ми всі разом, нарешті, усвідомили цінність ЖИТТЯ, СВОБОДИ та НЕЗАЛЕЖНОСТІ.

Ми завжди будемо пам’ятати та шанувати кожного захисника, який віддав своє життя в цієї війні, та будемо їх іменами називати наші вулиці та площі. В нашому серці вічно буде скорбота та молитва за невинно вбитими мирними громадянами — дітьми, літніми людьми, жінками та чоловіками.

Ми ніколи не пробачимо ворогу за знищені та пограбовані наші міста та села, театри та лікарні, школи та університети, музеї та церкви.

Чому ми всі навчилися за цей рік? Ми навчилися поважити себе і свій народ. Ми навчилися відстоювати свої цінності та ідеали. Ми навчилися не боятися ворога, і з презирством відноситися до нього. Ми знову згадали про старовинний звичай побратимства, про козацьку кмітливість та винахідливість. Наш, український волонтерський рух став прикладом для всього світу, ми всі разом зібрали кошти та купили супутник для потреб наших військових, почали майструвати та збирати бойові дрони, а скільки автівок пригнали з Європи наші волонтери не можна навіть порахувати. А якщо згадати скільки смаколиків приготували наші жінки у тилу та відправили хлопцям на фронт, то цього вистачило б пригостити не одне українське місто.

Сьогодні перша річниця початку війни, вона повинна стати й останньою. Кожний новий день наближає всіх нас до нашої ПЕРЕМОГИ! Сили оборони України мужньо відвойовують кожний клаптик нашої землі! ЗСУ — найкращі!!! Ми дякуємо нашим захисникам та захисницям за кожен світанок, день і ніч! Хай їм Господь допомагає Перемогти!

Нехай вже скоріше мир прийде до нашої країни!

Ми з впевненістю дивимося у майбутнє: починаємо відбудовувати зруйновані ворогом міста та села, плануємо наступний мирний навчальний рік у школах та університетах, розробляємо майбутні музейні експозиції, що будуть присвячені цієї війні, наближаємо вступ України в ЄС та НАТО.

Все буде Україна! Слава Україні! Героям Слава!

Світла пам’ять загиблим героям!!!