27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

У підсумковому слові від імені обвинувачення під час Нюрнберзького процесу суддя Роберт Джексон серед найбільших злочинів нацистського режиму зазначив: «… А п’ята група злочинів — це: переслідування та знищення євреїв та християн. Нацистський рух залишиться в історії в злій пам’яті через переслідування євреїв, наймасштабніше та найжахливіше расове переслідування всіх часів…».

Під час процесу також була озвучена кількість убитих євреїв — 6 мільйонів осіб. Але остаточні дані про загиблих і досі складно встановити. Нацистський режим та його поплічники поклали в основу обґрунтування злочину антисемітизм. Посилені переслідування та вбивства перетворилися на систему затверджену на державному рівні і тривали з 1933 по 1945 рр. Трагедія Голокосту пройшла Європою та французькими колоніальними володіннями в Північній Африці. Протягом тривалого часу нацистською Німеччиною проводилась антиєврейська діяльність, яка радикалізувалась і вилилась у масові заворушення та пошкодження святинь та майна євреїв, вбивства та арешти по всій Німеччині в листопаді 1938 р. Ці події отримали назву «Рейхська ніч кришталю» або «Кришталева ніч».

З 1939 р. під час Другої світової війни систематичне знищення людей було втіленням «остаточного вирішення єврейського питання» на всіх окупованих нацистським режимом територіях. Для здійснення задуму були утворені гетто, центри вбивств (найвідоміші Хелмно; Белжець; Собібор; Треблінка-2; Аушвіц-Біркенау), газові фургони, айнзатцгрупи та інші. Масові розстріли євреїв названі «Голокостом від куль» відбувались і на окупованих територіях, зокрема сучасної України, Бабин Яр (Київ), Богданівка Одеська область, Кам’янець-Подільський Хмельницька область, Дальник Одеська область, урочище Сосонки біля Рівного. Дробицький Яр, урочище поблизу Харкова, став символом трагедії і місцем пам’яті про нацистську окупацію та Шоа на Харківщині 1941–1942 рр. Усього тут були вбиті від 16 до 19 тисяч осіб.

27 січня 1945 р. війська
1-го Українського фронту звільнили один із найбільших нацистських таборів смерті — Аушвіц-Біркенау. Долаючи наслідки та жахи Другої світової війни, щоби пам’ятати й намагатися запобігти повторенню трагедії в майбутньому, Генеральною Асамблеєю ООН у 2005 р. 27 січня проголошене Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту (Резолюція 60/7). Цьогорічний День проходить під гаслом «Пам’ять про Голокост заради гідності та прав людини». В Україні відповідно до постанови ВРУ «Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру» від 5 липня 2011 р. на офіційному рівні для вшанування пам’яті було визначено також 27 січня Днем пам’яті жертв Голокосту.

Трагедія, яка відбулася в ХХ ст. на
території Європи й не тільки, мала далекосяжні наслідки. Адже лишила на майбутні покоління зранену пам’ять, яка охоплює увесь світ. Вона виражена в родинних історіях, творах мистецтва, місцях пам’яті, музейних колекціях, виставках, книгах. Про біль і втрати нагадують символи. Наприклад вагон-телятник, у якому депортували людей чи особистості, як Анна Франк та написаний нею щоденник. Одним із символів є Зірка Давида, яку нацисти спотворили, тим самим принижуючи людську та національну гідність, віру. Ідентифікаційний знак використовувався для переслідувань, суспільної ізоляції. Людей змушували носити нарукавні пов’язки, позначати магазини, пришивати на повсякденне вбрання та табірну форму з різними варіаціями Зірки, зокрема «жовта Зірка Давида».

Серед трагедії та відчаю допомагала вижити людяність. Сьогодні імена тих хто рятував євреїв під час Голокосту, часто ризикуючи власним життям, внесені до переліку імен Праведників народів світу. Станом на травень 2025 р. Праведниками народів світу було визнано 2707 українців.

Забрані 6 мільйонів життів через хворе мислення, ідеологію, ненависть та упередження, життя яких не повернеш і близько 1,5 мільйона з них із території в межах сучасної України. Ми не маємо права забувати. Пам’ятаємо.