29 вересня — День пам’яті трагедії Бабиного Яру

Бабин Яр — це не просто географічна назва. Це символ нелюдської жорстокості, расової ненависті та масових вбивств, скоєних нацистами під час Другої світової війни.
За нацистською ідеологією «вища» арійська раса наділена правом підкорювати чи знищувати «нижчі» раси, до яких належали слов’яни, роми. Євреї взагалі не вписувалися в нацистську расову піраміду, їх нацисти вважали недолюдьми, яких можна було знищувати без жодних докорів сумління. На заході та в центрі Європи гітлерівці знищували євреїв у гетто та концтаборах, на сході Європи була інша тактика — масові розстріли.

Розстріли у Бабиному Ярі стала однією з найбільших акцій геноциду, який отримав назву «Голокост від куль». 29-30 вересня 1941 року тут було розстріляно майже 34 тисячі євреїв — мешканців Києва. Кулеметні постріли глушилися музикою і шумом літака, який кружляв над яром. Євреїв розстрілювали по 30-40 людей і скидали у рів. Після того, як він наповнювався 2-3 рядами тіл, мертвих присипали землею. Наймолодшій жертві було три дні, найстаршій — 103 роки.

Окрім євреїв, жертвами масових вбивств стали й представники інших національностей, зокрема і роми. Офіційних даних про кількість загиблих немає, але відомо, що поблизу Кирилівської церкви були знищені три табори, які традиційно зупинялися влітку на околицях міста — у Старій Дарниці, Куренівці та Святошині.

У Бабиному Яру були страчені близько 617 членів радянського підпілля та не менше 600 представників ОУН. «Донесення про події в СРСР» № 164 від 4 лютого 1942 року свідчить: «...Конфіскований письмовий матеріал, а також свідчення різних арештованих в останній час прихильників Бандери знову доводять, що прихильників Бандери неможливо залучити до будь-якої позитивної співпраці. Тому лишається тільки повністю знищити цей рух».

У вересні 1943 року в Бабиному Яру загинули в’язні Сирецького концтабору, яких нацисти використовували для спалення трупів, замітаючи сліди своїх злочинів. Протягом двох років окупації тут розстрілювали також заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі «вищої раси», яка будувала свій «арійський мир». Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, за два дні до звільнення Києва.

На сьогодні точне число жертв Бабиного Яру залишається невідомим. У різних публікаціях даються різні цифри — від 70 тисяч до 200 тисяч осіб. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка — близько 100 тисяч загиблих.

Бабин Яр — це не просто місце масових поховань. Це символ нелюдської жорстокості, яка сколихнула весь світ.
У 2007 році для донесення до громадян історії тих трагічних подій було створений Державний історико-меморіальний заповідник «Бабин Яр», який зараз має статус Національного.
Трагедія Бабиного Яру сьогодні нагадує світові про те, до яких жахливих наслідків може призвести ненависть, расова дискримінація та тоталітаризм.