8 липня — День сім’ї в Україні

Здавна відомо, що родина — то невичерпне джерело наснаги, любові та батьківських обрв’язків. Кожна сім’я докладає зусиль щоб не всохло родове дерево, бо «Без роду немає народу».

8 липня в Україні відзначають День родини. Це свято відносно молоде, адже святкують його лише з 2012 року — але дуже важливе! Не дивлячись на всі зміни в суспільстві та культурі, родина була, є і залишається основним осередком суспільства, берегинею людських цінностей, культури та історичної спадкоємності поколінь.

Впродовж усієї історії, українська родина будувала своє життя в тісній єдності зі своїм народом. З глибини віків до нас доходять мудрість минулих епох і традиції родинного виховання, що складалися не одне століття. Любов до Батьківщини, до рідної землі, до віри пронизувала всі ділянки родинного життя. Ненав’язливе, через колискову пісню, народну думу, через дитячу молитву за Україну, а найперше з розповідями про жертовні та героїчні вчинки тих, хто боровся за нашу незалежність, входило в душу дитини і дорослого юнака почуття патріотизму, любові до рідного краю. Це об’єднувало батьків і увесь рід — на основі єдності громадських прагнень.

Важливим є, щоб і в наші часи, формула «я +=родина+=народ+=держава» не втратила своєї актуальності. Щасливі та міцні родини — запорука збереження нашого роду, розвитку гармонійного суспільства та подальшого розвитку нашої держави.

Добре функціонуюча родина дає змогу кожній особі, яка її складає, задовольняти такі потреби, як любов, емоційна близькість, афіляція, розуміння і повага, визнання тощо.

Через функцію соціалізації відбувається передача прийнятих у суспільстві стандартів поведінки, формування певних моральних якостей, установок, залучення до взаємодій суспільного життя та регламентації поведінки членів сім’ї у спілкуванні один з одним.

Якщо звернутися до історичного минулого нашого народу, можна зауважити, що ще з давніх давен батьки, дбаючи про майбутнє дітей, усвідомлювали, що передумовою успішного виховання є духовний зв’язок між поколіннями. Тому у родинному середовищі формувалися такі якості як повага до старших, милосердя, доброта. В психології української родини мав місце закон опіки, який поширювався на старших у родині, безпомічних, інвалідів, сиріт тощо. Як засвідчують історики, зокрема, будуючи Січ чи просто оселю, козаки завжди найперше споруджували церкву, шпиталь і школу. У родині культ опіки виявлявся великою повагою до старших, готовністю членів сім’ї допомагати хворим і немічним, а також один одному.

.Наші предки, будучи від природи нацією осілою, переважно сільськогосподарською, високо ставили в родині чесноту працьовитості. Вони душею відчували істину в тому, що неробство породжує найгірші вади характеру людини і, що людина може бути щасливою в праці. Тому від самого малечку привчали дітей до роботи. В родині ніколи не було ситуації, коли дитина нудьгує і не знає, куди себе подіти. Фізична праця була також важливим чинником розвитку сили та збереження здоров’я дитини. Хлопчиків рано готували до оборони рідної землі: вони змалку їздили на конях, вчилися володіти зброєю. Все це давала праця, яка, таким чином, виконувала і важливу функцію охорони здоров’я. За важкою щоденною працею батькам ніколи було «спеціально» займатися вихованням, все відбувалося в процесі життя через власний приклад. А вже дитина, що вихована в здорових родинних умовах, не уявляла собі майбутнього життя поза сім’єю, формувала в собі духовну потребу в ній. Шляхом ненав’язливого практичного засвоєння таких чеснот, як любов до батьків, родинна злагода, почуття кровного зв’язку, згуртованості всіх членів родини, духовний потяг до рідного дому, до рідної культури і мови, в українській родині формували прагнення і природну потребу творити свою майбутню сім’ю за зразком тієї, з якої людина вийшла сама.

В практиці родинного життя українців втілювалася природна тенденція до багатодітності, громада і сама родина зважали на неписані закони, що стосувалися вікової зрілості та психологічного здоров’я молодих, заборони кровозмішування, їх обопільної згоди та поваги один до одного.

Родина має величезні переваги перед усіма іншими формами соціальних груп — можливістю усіх членів бути щасливими, можливістю отримувати, давати та зберігати любов необмежено довгий час незалежно від обставин, можливістю виховати наступне покоління повноцінними та гармонійними особистостями…Чому мова йде про можливість? Бо можливість — це потенційна дійсність, те, що може відбутись, а може не здійснитись. В цій ситуації можна покладатись на ймовірність, а можна робити конкретні дії для того, щоб можливості стали дійсністю життя. Створення та підтримання міцних родинних стосунків — це відповідальна справа, справжнє мистецтво та одночасно точна наука. Неоціненна історична спадщина нашого народу містить багато мудрості, якої нам сучасним людям не слід забувати. Зокрема, старі прості істини на яких тримається міцна українська родина — усі члени родини допомагають один одному, разом працюють на спільне благо та поважають одне одного.

Родина — це найдорожчий і цінний скарб. Тому в всеукраїнський день родини бажаємо, щоб вона була тихою і затишною гаванню. Нехай підтримка найрідніших допомагає впораться з будь-якими труднощами. Нехай всередині сім’ї та в Україні буде мир і любов!

А наприкінці, ще трішечки вашої уваги! Для наших маленьких читачів пропонуємо нескладну, але таку важливу вікторину «Моя сім’я». Бажаємо удачі!