Бабин Яр: важкий біль нашої пам’яті.

Наприкінці вересня 1941 року в Бабиному Яру німецькі каральні підрозділи розпочали масові вбивства людей. Жертвами нацистів стали євреї, роми, українські націоналісти, радянські військовополонені, пацієнти київської психіатричної лікарні та інші національні чи соціальні групи, яких окупанти вважали ворогами або ж «просто зайвими».

Перший розстріл у Бабиному Яру відбувся 27 вересня 1941 року, коли було вбито 752 пацієнта психіатричної лікарні ім. Івана Павлова. Вона була безпосередньо біля Яру. Точне місце розстрілу невідомо.
27-28 вересня на стінах будинків, огорожах і стовпах з’явилися оголошення з текстом українською, російською і німецькою мовами. У оголошенні йшлося, що всі євреї Києва і його околиць повинні з’явитися 29 вересня до 8 години ранку на ріг Мельникова і Дегтярівської вулиць. Люди були повинні взяти з собою документи, гроші, цінні речі, а також теплий одяг, білизну тощо.
«Хто з євреїв не виконає цього розпорядження і буде знайдений в іншому місці, буде розстріляний», — було сказано в оголошенні.

Масові розстріли тривали 5 днів, з 29 вересня до 3 жовтня 1941 року. Потім, протягом двох років окупації у Бабиному Ярі розстрілювали та ховали інших жертв гітлерівського терору, серед яких були українські націоналісти, роми та радянські військовополонені.
Точне число жертв залишається невідомим. У 1946 році на Нюрнберзькому процесі наводилася оцінка — близько 100 тисяч загиблих. Такі дані були у звіті радянської комісії розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва.

За німецькими документами (звіти каральних підрозділів), у перші два дні масових розстрілів було вбито 33 тисячі євреїв.

Розстріли 29 та 30 вересня в Бабиному Яру виконувала зондеркоманда 4а айзнатцгрупи С під керівництвом штандартенфюрера СС Пауля Блобеля за підтримки 45-го і 303-го батальйонів німецької поліції.
Зондеркомандами називалися каральні підрозділи гітлерівців, яким було доручено знищення євреїв, ромів та радянських військових комісарів.
У деяких публіцистичних статтях є поширеною міфологема про те, що трагедія Бабиного Яру була спровокована вибухами на Хрещатику, які сталися у перші дні окупації.
Дійсно, радянськими диверсантами 24 вересня 1941 року на Хрещатику були підірвані будинки, в яких розташовувалися представники окупаційної адміністрації. Вибухи і пожежі продовжилися в наступні дні, було знищено близько 940 житлових і адміністративних будівель. У звіті представника імперського міністерства окупованих східних областей від 5 жовтня 1941 року говорилося, що без даху над головою залишилися десятки тисяч осіб.
Вибухи на Хрещатику були проявом сталінської тактики «випаленої землі».

Однак, вони не могли спровокувати гітлерівську акцію знищення. Бо такі саме акції відбувалися ще з червня 1941 року в сотнях інших українських, білоруських, литовських чи латвійських міст. Акція у Бабиному Ярі стала однією з найбільших у етапі геноциду, який отримав назву «Голокост від куль».
Якщо на заході та в центрі Європи гітлерівці знищували євреїв у гетто та концтаборах, то на сході Європи була інша тактика — масові розстріли.

Із наближенням Червоної Армії до Києва в серпні 1943 року німці розпочали операцію прикриття, щоб приховати те, що відбувалося в Бабиному Яру. Для цього вони використовували ув’язнених, які перебували в Сирецькому концтаборі, що розташований неподалік Бабиного Яру. Сирецький табір був створений німцями в травні 1942 року. Він служив для утримування радянських військовополонених, партизанів та євреїв, які пережили масові вбивства наприкінці вересня 1941 року.

Щоб приховати масові розстріли в Бабиному Яру німці направили 321 полоненого із Сирця, щоб ті розкопали братські могили та спалили останки загиблих. Вісімнадцять ув’язнених, яким вдалося втекти та сховатися, свідчили про ці злочини перед радянською владою в листопаді 1943 року.

У січні 1946 року в Києві за злочини в Бабиному Яру судили 15 співробітників німецької поліції.
У 1947 році Поля Блобеля судили американським військовим трибуналом у Нюрнберзі. Він був командиром зондеркоманди 4а, підрозділу айнзатцгрупи, відповідального за розправу над євреями в Бабиному Яру у вересні 1941 року. Блобель був одним із 24 обвинувачених у процесі над айнзатцгрупами й не визнав себе винним. Його захист стверджував, що він просто виконував накази. Тим не менше, Блобеля визнали винним і засудили до смертної кари. Його повісили у в’язниці Ландсберг 8 червня 1951 року.

Бабин Яр — це трагедія всього людства, але сталася вона на українській землі. І тому, ми українці, не маємо права забувати про неї так само, як і євреї.

Пам’ятаймо кожну жертву цієї страшенної трагедії.