Біографічна соната Миколи Куліша

130 років тому, 18 грудня 1892 року, в селищі Чаплинка на Херсонщині народився Микола Гурович Куліш, якому у майбутньому судилось стати відомим українським письменником, режисером і драматургом.

Микола Куліш з 9 років навчався у початковій школі. Його талант помітив учитель Володимир Губенко і допоміг зібрати кошти для продовження навчання у міському училищі. З 13 років Микола став навчатись у чотирикласному училищі в Олешках на Херсонщині. У 1908 р., Микола Куліш продовжив навчання у прогімназії. Прогімназія — навчальний заклад, який давав освіту за програмою перших чотирьох класів звичайної гімназії. Але закінчити навчання Микола Куліш не зміг, прогімназію у Олешка ліквідували.

Під час навчання вперше виявився літературний талант Миколи Куліша. Він заснував рукописні учнівські журнали, у яких почав писати свої перші літературні твори.

Одним з найважливіших років у житті Миколи Куліша став 1914 р. Саме у цьому році Микола Куліш вступив на навчання до Новоросійського університету, що розташовувався у Одесі. Але почати навчання в університеті Миколі Кулішеві не судилося, в тому ж 1914 р. розпочалась Перша світова війна. Миколу Куліша мобілізували до Російської імператорської армії, спочатку як рядового солдата, але пізніше його направили на навчання у військову школу прапорщиків. Після її закінчення, він був направлений офіцером на фронт. Микола Куліш служив у піхоті, під час одного з боїв отримав контузію, а у вересні 1916 р. був поранений. Цікаво, що навіть під час непростої військової служби, Микола Куліш не покидав літературної творчості, він писав вірші та п’єси.

Коли в лютому 1917 р. Російська імперія, в результаті революції, перестала існувати, Микола Куліш з натхненням сприйняв цю звістку та захопився революційними настроями. Він став прихильником встановлення радянської влади в Україні. Після цього Микола Гурович Куліш повертається з армії на рідну Херсонщину, де з 1918 р. очолює раду робітничих і селянських депутатів в Олешках. У 1919 р. Микола Куліш формує на Херсонщині та очолює Дніпровський селянський полк Червоної Армії, а пізніше стає начальником штабу групи військ на Херсонщині.

Після остаточного встановлення радянської влади, в 1920 р. Микола Куліш демобілізувався з Червоної Армії та став працювати в системі освіти на Херсонщині. Саме в цей час Микола Куліш створює українську абетку для навчання дорослих, яку він назвав «Первинка».

В 1921–1923 рр. Україну охопив масовий голод. Свідком цих подій став Микола Куліш, у цей час він відвідав багато сіл на Півдні України та допомагав дітям, щоб вони не померли від голоду. У наступному 1924 р. Микола Куліш написав п’єсу «97». У ній він описав голод 1921–1923 рр. на Херсонщині.

У 1925 р. Микола Куліш переїхав жити у Харків, де познайомився з відомим режисером Лесем Курбасом, який очолював театр «Березіль». У Куліша та Курбаса почалась плідна творча співпраця. Лесь Курбас ставив п’єси Миколи Куліша на театральній сцені. Постановки п’єс Миколи Куліша зробили його популярним серед поціновувачів театрального мистецтва в Україні. Найбільш популярними серед глядачів були його п’єси: «97», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Комуна в степах», «Патетична соната», «Маклена Граса» та інш.

Але після 10 річного періоду популярності, протягом яких він створив 15 п’єс, над Миколою Кулішем нависли хмари ідеологічних звинувачень та репресій. У серпні 1934 р. на Першому всесоюзному з’їзді радянських письменників Миколу Куліша оголосили буржуазним націоналістом, а у грудні 1934 р. його заарештували та звинуватили, як учасника націоналістичної терористичній організації. В березні 1934 р. Микола Куліш був засуджений на 10 років позбавлення волі. Але пізніше, в жовтні 1937 р., за постановою особливої трійки НКВС Миколу Куліша розстріляли. Чесне ім’я Миколи Куліша було реабілітовано в 1956 р., коли він був визнаний незаконно засудженим у роки сталінських репресій.

Пам’ять про Миколу Куліша зберігається у назвах вулиць у кількох населених пунктах, його іменем названий музично-драматичний театр у Херсоні, його п’єси досі популярні у глядачів на театральних сценах України. Ім’я українського драматурга Миколи Куліша буде жити у пам’яті поціновувачів театрального мистецтва до того часу, поки існує український театр, адже земне життя коротке, а мистецтво — вічне.