Богдан Хмельницький

Богдан Хмельницький — видатний гетьман України

6 січня 1596 року в родині чигиринського підстарости Михайла Хмельницького народився син Богдан, який пізніше стане найвидатнішим гетьманом України. У юності Богдан Хмельницький отримав гарну на той час освіту, він учився в єзуїтському колегіумі.

З молодих років Богдан Хмельницький став до військової служби. Хмельницький брав участь у польсько-турецькій війні 1620-1621 рр., під час якої потрапив у полон. У полоні Богдан Хмельницький перебував 2 роки, там він зміг вивчити турецьку та татарські мови, що у подальшому допомогло йому під час дипломатичних переговорів у часи свого гетьманування. Після полону Богдан Хмельницький брав активну участь у походах на Османську імперію разом із запоржськими козаками.

У 1634 р., коли Річ Посполита воювала проти Московського царства, Богдан Хмельницький брав участь у боях під Смоленськом у складі польської армії. Але у 1638 р. Богдан Хмельницький уже брав участь у повстанні гетьмана Павлюка проти Речі Посполитої. Під час повстання Хмельницький обіймав посаду генерального писаря у козаків.

Через 10 років, у 1648 р. запорожці обрали Богдана Хмельницького своїм гетьманом. Після цього він уклав угоду з кримським ханом про військовий союз у війні з шляхтою Речі Посполитої. Щодо короля Речі Посполитої козаки казали: «Ми любимо і шануємо короля, як нашого повелителя, але панів та шляхту ненавидимо смертельно». У 1648 р. козацьке військо на чолі з Богданом Хмельницьким здобуло низку перемог над шляхетськими військами під Жовтими Водами, Корсунем та Пилявцями. 27 грудня 1648 р. військо Богдана Хмельницького зайняло Київ, це стало своєрідним символом визволення України від польської шляхти. У Києві Богдана Хмельницького зустрічав Ієрусалимський патріарх Паісій, який відпустив гетьману всі гріхи, а також благословив на війну проти польської шляхти, а митрополит Іосаф підперезав Хмельницького мечем, який був освячений на Гробі Господньому в Єрусалимі.

У результаті повстання проти польської шляхти, Богдан Хмельницький створив українську державу — Гетьманщину. На чолі Гетьманщини стояв виборний гетьман, в руках якого були зосереджені важелі управляння усіма гілками влади. Гетьмана і генеральну старшину обирала Генеральна рада.

Із самого початку війни проти польської шляхти Богдан Хмельницький вів активну зовнішньополітичну діяльність для того, щоб знайти собі союзників і заявити про Гетьманщину на міжнародній арені. З 1648 р. Хмельницький вів переговори з Московським царством, Шведським королівством, Трансільванським князівством. Також Богдан Хмельницький вів переговори з турецьким султаном для того, щоб разом з ним у союзі боротись проти польської шляхти. Але умови договору, які пропонував турецький султан, не влаштовували Богдана Хмельницького, за ним Османській імперії мало відійти місто Кам’янець-Подільський — важливий центр виробництва холодної зброї. Крім того, Богдан Хмельницький мав сплачувати турецькому султану щорічну данину у розмірі 10 тис. золотих монет. В решті-решт у 1654 р. Хмельницький підписав союзний договір з московським царем Олексієм Михайловичем Романовим, за яким на допомогу козакам у боротьбі з польською шляхтою направлялись московські війська. Підписання союзного договору відбулося після рішення козаків на Переяславській раді, яка відбулась 18 січня 1654 р. Підписання договору в майбутньому призведе до поглинання Гетьманщини Московським царством.

В останні роки життя Богдан Хмельницький часто хворів. Він помер 6 серпня 1657 р. після інсульту та був похований у своєму родовому селі Суботові на Черкащині.

Пам’ять про Богдана Хмельницького зберігається у численних назвах вулиць, пам’ятниках, книгах, кінофільмах, музейних експозиціях і навіть у назві вулкана, який розташований на острові Ітуруп. У Харкові в 1954 р. вулиця Кінна була перейменована на вулицю Богдана Хмельницького. Також у 1960-ті рр. у Харкові заклали бульвар Богдана Хмельницького, який розташований у Немишлянському районі міста. Крім того, у 2001 р. у Харкові був встановлений пам’ятник Богдану Хмельницькому на перехресті Салтівського шосе та вулиці Халтуріна (нині — Ахієзерів).

Насамкінець згадаємо одну з найкращих характеристик гетьмана Богдана Хмельницького, яку йому дав козацький полковник Григорій Граб’янка:

«Це була людина воістину варта звання гетьмана. Він не боявся біди, у найтяжчому становищі не втрачав голови, не боявся найтяжчої роботи, був міцний духом; з однаковою мужністю зносив мороз і спеку, їв і пив не скільки хотів, а скільки можна було, ні вдень ні вночі не знемагав від безсоння, а коли справи і труд воїна зморювали його, то він спав невеличку крихту часу і спав не на коштовних ліжках, а в постелі, що до лиця воїну. Лягаючи спати, не думав, як би знайти тихий куточок, а вкладався посеред військового гамору; одягався він так, як і всі інші, мав коней та зброю не набагато кращу, ніж в інших. Не раз його бачили, як, укрившись військовим плащем, знеможений, він спав посеред сторожі. Він завжди першим кидався в бій і останнім повертався з битви. Маючи ці та до цих подібні достоїнства, зовсім не дивно, що він став переможцем та пострахом для ляхів, а мирянам припав до душі, бо, відійшовши від військових справ та ученій, повністю зайнявся собою».