День Державного Гімну України

Гімн або славень — урочиста пісня, яка вихваляє та прославляє кого-небудь або що-небудь. У давні часи це були культові пісні, які співали на честь богів. У добу Середньовіччя — церковна або бойова пісня, що з часом набуває світського характеру та пов’язується з офіційними церемоніями. Перші державні гімни з’являються у XVI столітті зі створенням славнозвісного британського гімну God Save Our Lord The King («Боже, бережи короля»), що виконувався в театрах з 1745 року за часів правління короля Георга II. Ця традиція міцно закріпилася в тогочасному світі.

Державного Гімну України, в основу якого було покладено пісню «Ще не вмерла Україна», було законодавчо визнано 6 березня 2003 року. Починаючи з 2021 року кожного 10 березня ми відзначаємо День Державного гімну.

Історія українського славня починається у 1862 році, коли 23 — річний доктор правничих (юридичних) наук, журналіст Павло Чубинський написав вірша, прослухавши на вечірці сербську пісню, де в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу». Наступного року його було надруковано в 4-му номері львівського літературно-політичного часопису «Мета». В цьому ж році вірш потрапив на очі греко-католицького священника Михайла Вербицького, який написав до нього музику, вважаючи, до речі, що це вірш Т. Шевченко. Вербицький віртуозно володів грою на гітарі, тому спершу представив цю патріотичну пісню як солоспів і сам виконав її на сходинах гімназійної «Громади» в Перемишлі. А щоб усі члени «Громади» могли співати разом, зробив із неї хорову композицію. Композитор Валентин Сильвестров висловився так: «Гімн України — дивовижний... Його створив Михайло Вербицький — церковний композитор середини ХІХ століття. Він жив в Австрійській монархії, мабуть, дуже любив Шуберта, у нього був мелодійний дар — це помітно з його літургій. І ось цю патріотичну пісню він теж створив як церковний композитор. Це ж алілуя, розспів… Це унікальний твір: це — гімн України, але в ньому є ознаки літургійного початку».

Вперше пісня прозвучала в 1864 році у м. Перемишль на заході, присвяченому Т. Г. Шевченко й дуже швидко стала популярною. У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР, а у 1939 році — гімном Карпатської України. У часи Радянського Союзу цей музичний твір, як слова до гімну УРСР, заборонили. Лише через рік після проголошення незалежності України у 1992 році пісня «Ще не вмерла Україна…» стала Державним гімном, а 6 березня 2003 року Верховна Рада ухвалила закон про Державний гімн України.

Завдяки поетові з наддніпрянського центру України та композитора з українсько-польського прикордоння, гімн символічно з’єднав схід і захід країни. Слова Українського Гімну надихали у важких боях Героїв Крут, Січових стрільців. Гімн України набув мегапопулярності під час Революції Гідності 2013-2014 років. Його співали на Майдані щогодини. І сьогодні Державний гімн і об’єднує й надихає українців. Нерідко ми чуємо його в різному виконанні, починаючи від маленьких дітей до бійців, які захищають Вітчизну від російських агресорів.