ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРУ УКРАЇНИ

Напередодні Дня Незалежності, 23 серпня, відповідно Указу Президента України від 23.08.2004 № 987/2004 ми щороку відзначаємо День Державного Прапора України. У 2009 р. були внесені зміни до цього указу й засновано щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні. Це свято вшанування одного з офіційних державних символів. Державний прапор — невід’ємний атрибут кожної країни, що уособлює самобутність та спадкоємність її державотворчих традицій. Його еволюція у своєрідний спосіб відображає багатовікові процеси розвитку, становлення та життєдіяльності державних утворень. Згідно з Конституцією, український прапор — це прямокутне полотно з двох рівновеликих горизонтальних смуг однакового розміру синього і жовтого кольорів. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Сьогодні існують різні трактування колірної гами прапора України. Згідно з поширеним тлумаченням синій колір символізує ясне небо, а жовтий — стиглі пшеничні поля. Саме це пояснення сприяло популяризації прапора у Придніпров’ї на початку XX ст. Згідно з релігійного погляду синій колір — божа сила, а жовтий — це віра. Є ще й сакральна версія тлумачення колірної гами, відповідно до якої жовтий — це сонячне, вогненне, творчо-активне божественне начало (вогонь), а синій — щось консервативне, пасивне, що потребує активізації (вода). Прихильники такого трактування вважають, що смуги на прапорі треба поміняти місцями, щоб сонячне начало домінувало над пасивним, — буцімто завдяки цьому Україна незабаром зможе досягти процвітання.

Поєднання синього та жовтого кольорів в українській геральдиці з’являється ще у княжу добу на гербі Руського королівства (Галицько-Волинського князівства) ХІІ—XIV ст., на гербі Львова 1256 р. зображений жовтий лев на блакитному тлі. У козацько-гетьманську добу синьо-жовтими були хоругви Війська Запорізького та козацьких полків. На своїй картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891 р.) над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з експонатів колекції Яворницького Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики, в тому числі і прапори.

Вперше синьо-жовтий прапор як національний у його сучасному вигляді підняли 25 червня 1848 р. українці Королівства Галичини і Володимирії над Львівською Ратушею.

Починаючи з 5 травня 1900 р. в Галичині під синьо-жовтим прапором розпочинає діяльність українське спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ». Поступово синьо-жовтий український прапор поширюється на закарпатські землі, а з початком масової еміграції українців у кінці ХІХ ст. за океан — і на поселення в Америці.

16 березня 1917 р. українські синьо-жовті прапори публічно з’явилися в Києві, Одесі та Харкові. Українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під українськими прапорами. Статусу державного синьо-жовтий стяг набув у 1917 р., коли став прапором УНР. 17 березня 1917 р. було проголошено про організацію Центральної Ради, з цього часу в Києві починають публічно на державному рівні з’являтися українські синьо-жовті прапори. Перший Президент України М. С. Грушевський затвердив таке поєднання кольорів як офіційний прапор країни.

Під цим прапором ішли в бій українські юнаки під Крутами проти російських більшовиків та бійці Української Галицької армії, як під час Українсько-польської війни, так і на антибільшовицькому фронті, оскільки синьо-жовтим був і прапор Західно -Української Народної Республіки.

У 1938—1939 рр. синьо-жовтий стяг став прапором Карпатської України. Впродовж 1940-1950-х років багато рядових бійців УПА — збройного крила ОУН воювали із синьо-жовтими прапорами, мали їх у криївках.

У СРСР використання чи навіть зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і суворо каралося. Та незважаючи на це він став символом боротьби України за незалежність. У ніч проти 1 травня 1966 р., над будівлею Київського інституту народного господарства (нині це Київський національний економічний університет) 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко вивісили жовто-блакитний прапор. Прапор пошили з двох шаликів і від руки зробили напис «Ще не вмерла Україна — ще її не вбито». Обоє були засуджені і через багато років, навіть у вже незалежній Україні ще довго не могли добитися реабілітації. 30 грудня 1967 р. в Дніпропетровську (сучасне м. Дніпро) на центральному проспекті невідомі вивісили синьо-жовтий прапор, на древку олівцем був намальований тризуб і зроблений надпис: «Ще не вмерла Україна і воля і слава. 20 листопада 50 років УНР, 22 січня 1918 року — проголошення незалежності України». 21 лютого 1976 р. жовто-блакитний прапор з’явився на Хрещатику на даху будинку №21. 22 липня 1976 р. в Монреалі (Канада) на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а «потенційно небезпечний прапор» міг призвести до заворушень. 27 липня 1976 р. під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського «Динамо», 150 українців вивісили плакат із надписом: «Свобода Україні!». У другому таймі 20-річний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці та із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова «Свобода Україні!» і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону. 26 квітня 1989 р. Юрко Волощак, активіст Товариства Лева відкрито підняв національний прапор на мітингу на честь річниці Чорнобильської катастрофи на площі Ринок у Львові; пошила його художниця Галя Дмитришин, він був з нашитим золотим тризубом.

Саме синьо-жовтий прапор внесли під купол будівлі парламенту в день проголошення незалежності України — 24 серпня 1991 р. 18 вересня 1991 р. Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим стягом статус офіційного прапора України. Офіційно затвердили синьо-жовтий стяг як державний символ України 28 січня 1992 р.

Український прапор — це символ нашої країни і є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення. А під час Революції гідності 2013-2014 рр. синьо-жовтий стяг став символом не лише української держави, а й її народу, історичної спадковості, цінностей, прагнення свободи і справедливості, готовності до боротьби за власну честь.

17 квітня 2014 р. в Горлівці був вбитий депутат міської ради Володимир Рибак, який зробив спробу зняти прапор сепаратистів і повернути український прапор на будівлю міськради. 20 лютого 2014 р. йому було посмертно присвоєно звання Героя України.

Український синьо-жовтий прапор майорів і над столицею рф. 20 серпня 2014 р. руфер Mustang пофарбував верхню половину золотої зірки на висотній будівлі в москві у синій колір, зробивши її у такий спосіб «українською», через рік — до річниці Майдана на тій же будівлі знову майорів український прапор.

Наш прапор є символом чеснот, властивих перш за все українському народові, а не державі та її апаратові. Тому День державного прапора українці шанують, а прапорці, одяг, аксесуари та прикраси у його кольорах — не просто данина календарю, а щось дійсно важливе для того, хто це вдягнув чи тримає.

Державний прапор — це «візитівка» України, за якою її впізнають у всьому світі. Національна символіка має особливе духовне значення для українського народу. Із нашим державним прапором з гордістю підіймаються на п′єдестали спортсмени та славлять Україну, наш народ творить революції та перемагає війни.

Все буде Україна! Слава Україні! Героям Слава!