День Державності України — 28 липня

Зазирнувши до Акту проголошення незалежності України, можна побачити такий рядок: «…Продовжуючи тисячолітню традицію державотворення в Україні». Дійсно, не 100, 200 чи 500 років, а на багато раніше почався процес формування української державності. Тому, ця памʼятна дата 28 липня покликана нагадувати, що українське державотворення має давню традицію. Кожен з періодів котрого лишив по собі пам’ятки історії, культури та імена видатних особистостей. Більше з історії свята за посиланням.

Перші протодержавні та державні утворення в межах сучасної України: Кіммерія, Скіфія, Сарматія, грецькі міста-держави, Боспорське царство, з часом Антський союз лишилися для історії в археологічних пам’ятках чи писемних згадках.

У 988 році відбулася важлива подія — Хрещення Русі за правління Володимира Великого. Ця подія мала не просто релігійний контекст, а й суспільний, культурний, політичний з впливом на подальше державотворення. Розпочинається церковне будівництво, свідченням цього процесу є фундамент церкви Пресвятої Богородиці в Києві, закладений 989 (991) р. (датування за різними джерелами). За Ярослава Мудрого починається фіксація права у «Руській правді». Для доби Київської Русі характерні розвиток літописання, книгописання (Остромирове Євангеліє), іконопису, мистецтва фрески та мозаїки (Софійський Собор, Київ) та фольклору.

Надалі процес державотворення продовжується у Королівстві Руському (Галицько-Волинській державі). Джерелами церковного права в Галицько-Волинській Русі були церковні постанови та «устави». Зокрема, поширеними були «устави» Київської Русі — «Устав Володимира Великого» (Святого) та «Устав Ярослава Мудрого». Продовжували діяти дещо змінені норми «Руської Правди», «Рукописання» (заповіт) князя Володимира Васильковича 1287 р., Судебники та інш. Пам’ятки цього періоду створювалися, як за візантійсько-київською традицією, так і наслідуючи надбання західної художньої культури (замок Любарта, Луцьк, мініатюри Галицького Євангеліє, Холмська чудотворна ікона Божої Матері). Але справжньою загадкою до сьогодні лишається місце знаходження корони князя Данила Романовича.

Після розпаду Королівства Руського, настає Литовсько-Руський період, адже більшість земель увійшли до Великого Князівства Литовського. Державність поступово втрачається, але зберігається мова, законодавство. Вже після прийняття Люблінської Унії державність втрачається остаточно.

Доба виникнення Запорозької Січі та Гетьманщини лишила по собі імена видатних політичних, військових діячів (Б. Хмельницького, І. Мазепи та інших), пам’ятки визвольної війни українського народу, котрі зберігаються в музеях України та світу. Помітною віхою в історії українського конституцієтворення став 1710 р., коли гетьман Пилип Орлик уклав першу українську Конституцію — «Договори і постанови прав і свобод військових між Ясновельможним Його Милості паном Пилипом Орликом, новообраним гетьманом Війська Запорізького, і між генеральними особами, полковниками і тим же Військом Запорізьким з повною згодою з обох сторін». У ній викладалась історія народу і відзначалось, що Київська Русь була першою державою козацького народу.

18-19 століття є періодом втрати набутих елементів української державності, адже українські землі опиняються під владою двох імперій російської та Австрійської. Але саме в цей час відбувається завершення формування поняття «української нації»,. Відбувається розуміння того, що ми є українці. Зароджуються національний рух. Ця ідея досягає втілення у період 1917-1918 років.

Відбувається новий виток у формуванні державності України за часів УЦР, УНР, ЗУНР, Гетьманату Павла Скоропадського, Директорії. Укладаються чотири Універсали, законодавчо утверджуються державні символи та незалежність України і такий важливий «Акт злуки» 22 січня 1919 року. 1918 року створюється Українська Академія Наук.

У 1930 роки радянським режимом проводилося винищення українського суспільства, що завдало чергового удару процесу формування державності. Тож варто вшанувати митців «Розстріляного відродження», жертв трьох голодоморів в Україні, незаконно обвинувачених та засуджених у сфальсифікованих політичних процесах. Також варто вшанувати пам’ять дисидентів, подякувати співробітникам Української Гельсінської Групи.

За час відновлення незалежності України з 1991 року процес державотворення триває, уже як незалежної самостійної держави, котра має свій доволі тривалий досвід у створенні законодавства,існування з різними формами правління, формування ідентичності.

Усі етапи, події, особистості за тривалий час становлення української державності є надзвичайно важливими. Тож варто шанувати і зберігати те, що набуте для сучасних поколінь і виборюється на полі бою сьогодні українськими воїнами дорогою ціною.

Триває війна з ворогом за наше існування, знання, історію. Необхідно розвінчувати міфи і псевдо історичні інформаційні вкиди росіян. Тож досліджуємо, вивчаємо усі віхи становлення державності України від зародження до сьогодення. Слава Україні!