Історії
День пам’яті і вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС
Своїх героїв треба знати, шанувати і пам’ятати. Час може лікувати від усього, але не від пам’яті. Пам’ять … Саме вона є рушієм еволюційного поступу в майбутнє й оберегом найвищих загально людських цінностей. І якщо народ пам’ятає уроки своєї історії, він вартий того, щоб дивитись у майбутнє.

Щороку, 14 грудня, ми відзначаємо День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Саме цього дня у 1986 році завершилося будівництво захисного саркофагу «Укриття» над зруйнованим четвертим енергоблоком. Це була перша серйозна та важлива перемога над зловісним атомом, який вирвався з-під контролю людини після квітневого вибуху.
Надання державного статусу Дню ліквідатора ще раз нагадує суспільству про проблеми ліквідаторів-чорнобильців, людей що віддали свої життя та здоров’я заради порятунку нашої землі від страшної техногенної аварії, наслідки якої не дають спокою людству і сьогодні.
Минають роки після найстрашнішої в світовій історії техногенної катастрофи, але в серцях людей досі звучить відлуння тих трагічних подій.
Ми глибоко вдячні всім учасникам ліквідації наслідків найбільшої техногенної катастрофи ХХ століття, які виявили героїзм, самовідданість та мужність в тих екстремальних обставинах. Низько вклоняємось усім ліквідаторам аварії на ЧАЕС, які не шкодуючи свого здоров’я і життя, працювали в 30-кілометровій зоні радіаційного лиха аби якомога швидше ліквідувати наслідки Чорнобильської трагедії, обмежити біду, тим, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи.
Схиляємо голови перед тими, хто не дожив до цього дня, чиє життя та здоров’я забрав невидимий ворог — смертоносне радіоактивне випромінювання. Обов’язок кожного з нас — пам’ятати про це й підтримувати тих, до кого у сім’ю прийшла чорнобильська біда.
Від гострої променевої хвороби у перші місяці після вибуху на Чорнобильській АЕС загинула 31 людина. Радіоактивного опромінення зазнали 8,5 мільйона людей.
У ліквідації наслідків аварії взяли участь близько 240 тисяч людей. Загальна кількість ліквідаторів за всі роки — понад 600 тисяч.
У перші дні після аварії було евакуйоване населення 10-кілометрової зони, надалі зону евакуації розширили до 30 кілометрів. Було вивезено 115 тисяч людей. Їм забороняли брати з собою речі та домашніх улюбленців.
Загалом в Україні радіоактивно забрудненими стали 2293 населені пункти. У результаті катастрофи з сільськогосподарського користування було виведено понад 5 мільйонів гектарів земель.
За числом потерпілих від аварії Україна займає перше місце серед колишніх республік Радянського Союзу. На Білорусь припало близько 60% шкідливих викидів.
У грудні 1986 року зруйнований реактор Чорнобильської атомної станції накрили спеціальним «саркофагом». За оцінками спеціалістів, під ним залишилося близько 95% палива, яке було в реакторі на момент аварії.
Харківяни також не стали осторонь Чорнобильської трагедії, близько 12,5 тисяч стали учасниками ліквідації аварії на станції. У ліквідації брали участь пожежні, співробітники правоохоронних органів, військові, медики, працівники громадського харчування, фізики, енергетики, вчені, тощо.
Через повномасштабну збройну агресію рф проти України, яка почалась 24 лютого 2022 року, Чорнобиль знову нагадав світові про себе.
А з урахуванням окупації загарбниками Енергодара і Запорізької атомної електростанції, найбільшої АЕС на Європейському континенті, зросла тривога за всю українську атомну енергетику.
Зрештою, як і 36 років тому, коли стався вибух на четвертому енергоблоці ЧАЕС, це тривога не тільки наша, а й усього світу, адже все в ньому взаємозалежне і взаємопов`язане. І напад росії на Україну ще раз це переконливо довів. А водночас він змусив країни світу, передусім, ті, які залежні від російських енергоносіїв, глибоко замислитися над тим, як позбутися цієї залежності і, зокрема, по-новому подивитися на атомну енергетику як альтернативу імпортованим нафті і газу.
Щодо Чорнобиля, то він нагадав світові про себе й мужністю, стійкістю, відданістю своїй професії працівників станції і Зони відчуження. І не випадково саме орденом «За мужність» Президент України Володимир Зеленський нагородив велику групу співробітників державного спеціалізованого підприємства «Чорнобильська АЕС», відзначивши, зокрема, їхню вірність Українському народові, мужність і самовідданість, виявлені у забезпеченні життєдіяльності об’єктів Чорнобильської АЕС в умовах окупації під час збройної агресії російської федерації проти України, сумлінне виконання ними професійного обов’язку. Саме їм, як і всім працівникам підприємства, які залишались працювати на ЧАЕС впродовж чотирьох тижнів російської окупації, ми завдячуємо тим, що породжена окупантами нова тривога за Чорнобиль минулася і що, не зважаючи на знеструмлення ЧАЕС, ситуація на станції не вийшла з-під контролю.
Шановні ліквідатори! Ви є справжнім прикладом патріотизму, мужності та самовідданості.
Від щирого серця бажаємо вам і вашим родинам міцного здоров’я, сімейного затишку, оптимізму, добробуту, щастя, благополуччя, щирої поваги від людей, нехай у ваших домівках панує мир та злагода.
Хай залишиться у минулому й ніколи не повториться жах чорнобильської катастрофи. А пам’ять про ті події навчить нас цінувати мир і спокій!


