День пожежної охорони

Це свято передається від поколінь пожежних, які працювали і працюють в усі часи історії України. Історія його появи йде від далекого 1918 року. А саме, коли відповідно до Декрету від 17.04.1918 «Про організацію заходів боротьби з вогнем» було засновано професійне свято працівників пожежної охорони. В документі було встановлено суворий порядок при гасінні пожеж, закладені засади професійної пожежної охорони, введено постійне чергування, а пожежній варті надано право карати жителів міст за порушення правил поводження з вогнем.Є виразний зв’язок між 17-ми числами і в нашій державі. До 2013 року офіційне свято українських рятувальників відзначалося 17 вересня, в день ікони Неопалимої Купини — покровительки пожежних. А в 2013 році, враховуючи вагомий внесок працівників пожежної охорони України у справу боротьби з вогняною стихією, захисту життя і здоров’я людей, майна від пожеж, був підписаний Указ Президента про встановлення в Україні професійного свята — День пожежної охорони, який відзначати щорічно 17 квітня.

Найбільшим випробуванням для вогнеборців України стала ліквідація аварії на Чорнобильській АЕС. Розглядаючи це питання потрібно проаналізувати умови, в яких довелося працювати пожежним. Ситуація складалася критична. Рухнула частина даху над реактором. Більше півтори години боролися пожежні з вогнем в умовах потужного радіаційного випромінювання, в токсичній атмосфері сильного задимлення, на висотах від 12 до 70 метрів. Лише о 6 годині 35 хвилин пожежа повністю була ліквідована. Успішній ліквідації пожежі сприяли наявність чіткого оперативного плану гасіння, а також висока професійна підготовка особового складу пожежних частин.

Створення незалежної держави України змусило переглянути законодавчу базу пожежної охорони. Радикальні зміни в структурі ДПО почалися на початку 2003 року. Президент України 27 січня 2003 року підписав Указ «Про заходи щодо вдосконалення державного управління у сфері пожежної безпеки і захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій», яким органи і підрозділи Державної пожежної охорони виводилися зі складу МВС та передавалися до складу Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи з метою створення єдиної служби для максимально ефективного виконання завдань щодо попередження пожеж, техногенних аварій, катастроф та інших стихійних лих. У грудні 2010 року Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи було реорганізовано у Міністерство надзвичайних ситуацій України. 24 грудня 2012 року Указом Президента України № 726/2012 Міністерство надзвичайних ситуацій України і Державна інспекція техногенної безпеки України були реорганізовані в єдину Державну службу України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України). 25 квітня 2014 року Кабінетом Міністрів України видано Постанову № 120 «Питання координації і напрямків Державної служби з надзвичайних ситуацій», яка встановлює, що діяльність ДСНС України спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України.

Працівники ДСНС не мають зброї, проте вони першими приїжджають на місця ракетних ударів. Прибирають уламки снарядів, гасять пожежі, розбирають завали зруйнованих будівель, рятують живих і шукають тіла загиблих.

Під час повномасштабного військового вторгнення росії в Україну в структурі ДСНС з’явився новий підрозділ — Аварійно-рятувальна частина з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій. Таких частин лише п’ять у країні. За кожною закріплено по кілька областей.

«Ми наче зомбовані своєю справою, жодних емоцій чи амбіцій. Ніхто не знає, які можуть бути масштаби руйнувань навіть через хвилину. Ми готові працювати не просто 24/7, а стільки, скільки вистачить сил. Якщо ми матимемо хоча б маленьку зачіпку, аби знайти під завалами живу людину, то ми вхопимось за неї. Але навіть знайти тіла, то теж наше завдання», — говорить працівник пожежної служби.

Чоловік зізнається, що був вражений, коли побачив величезну кількість добровольців, які приходили допомагати рятувальникам. Дуже вдячний волонтерам, які розгорнули на місцях «прильотів» намети, забезпечили гарячими напоями й обідами як рятувальників, так і мешканців.

А ще він зізнається, що не раз у нього виникало бажання піти на фронт і взяти до рук зброю, але ж розуміє, що рятувальники ДСНС потрібні в містах.

«Хтось має виконувати цю роботу: розбирати завали, виїжджати на пожежі. Терпіння всім нам і тим, хто нас чекає. Ми всі розуміємо, що кожна зміна може бути останньою, але завжди віримо у краще», — говорить він.

Відданість та гордість пожежного-рятувальника — основна мотивація за обрану професію В сучасному світі важливість професії пожежного — рятувальника важко переоцінити. Пожежний — рятувальник в суспільстві сьогодення це вже не просто професія, а спосіб життя, оскільки вогнеборці постійно чатують, у будь-який момент вони є готові до ліквідації надзвичайних подій. Боєць не знає, що там чекає на нього — може впасти стіна, стеля, вибухнути газовий балон, чи трапиться ще щось прикре й несподіване. Сім’ї вогнеборців часто з острахом проводжають своїх рідних рятувальників на роботу. Зате як же вони радіють, коли їх чоловік та тато повертається живим та неушкодженим з бойового чергування…

Вітаємо наших героїв, рятувальників, мужніх та самовідданих людей з професійним святом. Ми висловлюємо глибоку подяку за вашу працю, за вашу готовність за першим сигналом прийти на допомогу. Спасибі за тисячі збережених життів, за врятовані сім’ї. Нехай фортуна завжди буде вашим супутником, а вогонь буде приборканий і переможений!